Друк

Всенічне бдіння напередодні свята Вознесіння Господнього. Наречення архімандрита Антонія (Фірлея) на єпископа Бориспільського

у .

Напередодні свята Вознесіння Господнього, 1 червня 2022 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Всенічне бдіння в кафедральному храмі Православної Церкви України – Михайлівському соборі Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Разом з Предстоятелем молився численний єпископат та духовенство помісної Української Православної Церкви.

Наприкінці богослужіння відбулося наречення архімандрита Антонія (Фірлея) на єпископа Бориспільського, вікарія Київської єпархії, якого було обрано на засіданні Священного Синоду 23 травня 2022 року.

Обраний на архієрейське служіння архімандрит Антоній звернувся до Блаженнійшого владики та архієреїв зі ставленицьким словом:

«Ваше Блаженство!

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Богомудрі архіпастирі, братіє, отці співслужителі!

Зі всією відповідальністю і послухом приймаю обрання мене на найвищу ступінь служіння та визначення Вашого Блаженства та Священного Синоду бути мені єпископом міста Борисполя, вікарієм Київської єпархії.

Святитель Іоан Золотоустий говорить: «Причина радості є, зазвичай, не стільки в природі обставин, скільки в розумі людей». Сьогодні мій розум охоплений радістю і водночас трепетом перед визначеним служінням у сані єпископа. Радістю тому, що за словом апостола Павла, «коли хто єпископства хоче, доброго діла він прагне» (1-Тим. 3:1). А трепетом і страхом тому, що не можна до кінця усвідомити ступінь величі відповідальності і служіння. «Надзвичайне чудо, невимовна сила, страшна тайна – таїнство священства! – говорить преподобний Єфрем Сирін, – Воно духовне, святе, визначне, безкорисне. Це священство Христос, зійшовши, дарував недостойним… Воно – світлий і визначний щит, непохитний стовп, незламна стіна. Воно – тверда основа, що від землі підноситься до небозводу».

Святитель Василій Великий навчає, якими повинні бути єпископи: «Вони повинні бути помічниками Бога, які цілковито віддали себе для Церкви в ділах, достойних Бога». І саме так, для цього єпископ повинен повністю себе присвятити Церкві. «Крім діл, священник має ще один спосіб лікування: навчати словом» – сказав великий Золотоустий святитель Іоан. Також згадую повчальні слова блаженного Ієроніма: «Не дозволь, щоби твої вчинки перечили твоїм словам. Щоб ніхто не міг запитати тебе: чого не живеш так, як говориш?» Нехай ця наука стане для мене дороговказом у майбутньому служінні, аби бути прикладом словом, ділами і життям.

«Коли легко і радісно жити? Коли в серці нічого немає, крім Бога. Коли жити важко і болісно? Коли у тебе все є, а Бога – немає», – писав преподобний Симеон Афонський. Нині покладаю всю надію на Господа Бога, дякую за Його дивний Промисел наді мною та прошу у Спасителя благословення і підтримки на шляху єпископства, щоби з Богом і у Бозі проходило моє служіння.

Хочу також подякувати своїм батькам, через яких Господь привів мене у цей світ та подарував життя, мамі Ірині і татові Іванові, який вже спочив у Бозі. Дякую за виховання, за підтримку, за батьківські молитви.

Згадую з теплом і вдячністю блаженної пам’яті митрополита Луцького і Волинського Якова (Панчука), під керівництвом якого я навчався у духовній семінарії та з рук якого прийняв дияконську і священичу хіротонію. Нехай Господь упокоїть його в оселях праведників!

Дякую друзям та однокурсникам, священникам, з якими проходило моє священиче служіння у Кропивницькій, Житомирській та Полтавській єпархіях та прошу Ваших молитов.

У 2011 році Господь привів мене на Полтавщину, де я ніс послух при єпархіальному управлінні. Сьогодні хочу з вдячністю звернутись до архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора. Дорогий владико, прошу і надалі згадувати мене у своїх молитвах.

Десять років тому я став насельником Золотоверхого монастиря міста Києва – древньої святині України. Велика подяка Високопреосвященнійшому архієпископу Вишгородському Агапіту і братії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря міста Києва. Ви, владико Агапіте, є прикладом єпископа, який добре дбає за красу богослужіння, за те, щоб все було за чином, за проповідь слова Божого. Дякую вам за науку, поради і підтримку. Дякую всім моїм співбратам-монахам цієї святої обителі, з якими десятиліття разом подвизалися і молилися та прошу надалі молитися за мене.

Ваше Блаженство! По-синівськи дякую Вам за батьківську любов, піклування та довіру до мене. Ваше служіння припало на часи різних випробувань та війни у нашій Україні, але Ви мудро керуєте Українською Церквою, терпеливо відноситесь до кожного, з любов’ю і щирістю приймаєте кожного, хто приходить. Під Вашим керівництвом структурно зростає Київська єпархія та вся Православна Церква України. Ваш приклад надихає на майбутній життєвий шлях.

Несподіваним для мене було визначення Синоду та Вашого Блаженства бути Вашим вікарієм у Київській єпархії, але докладатиму усіх зусиль для того, щоб бути гідним помічником для Вас. Також дякую членам Священного Синоду та усім архієреям Православної Церкви України за обрання і довірене мені служіння.

Господь, навчаючи своїх учнів, сказав: «Отож, покладіть у серця свої наперед не гадати, що будете відповідати, бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші». (Лк. 21:14-15) А словами псалмоспівця прошу у Спасителя: «Навчи мене творити волю Твою, бо Ти Бог мій, Дух Твій благий наставить мене на землю правди!» (Пс. 143:10).

Святителі Божі, помоліться за мене і благословіть на належне мені служіння на славу Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!».

Завершився чин наречення уставним многоліттям.

Фото - Іван Котт
 
Пресслужба Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря

Поширити у соцмережах: