Проповіді

Друк

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у двадцять четверту неділю після П’ятидесятниці

Доки маємо час земного життя, належить нам виявляти мудрість, дбаючи про те, щоби збагачуватися для вічності, – Митрополит Епіфаній

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Цього недільного дня з Євангелія ми чуємо коротку, але глибоко змістовну і повчальну притчу про нерозумного багача.

Нерозумним його називає Сам Бог. Чому? Хіба через те, що чоловік, у якого добре вродила нива, вирішив перебудувати свої житниці? Бог не осуджує ані багатство як таке, ані працьовитість, яка приносить щедрі плоди, ані передбачливість та турботу про майбутнє, виявлені у бажанні зберегти зібраний врожай. В чому ж тоді полягає нерозумність, яку осуджує Господь?

У надії на багатство. Бог осуджує господаря не за врожай, не за мрію розширити житниці, а за слова: «Скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись» (Лк. 12:19). Отаку віру в силу багатства Господь називає нерозумною і доводить це питанням: «Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?» (Лк. 12:20).

Справді: хіба розумним є вважати, що багатство може вирішити всі проблеми? Думати, що коли ти багатий, то немає про що більше турбуватися? Ті, хто так міркують, справді нерозумні, адже в осліпленні своєму вони забувають про неминучу річ – смерть.

Безперечно, що заможна людина здатна з більшим комфортом облаштувати своє життя, споживати кращу їжу, не обтяжувати себе працею, звертатися за кращим доглядом до лікарів тощо. Але хіба все це, врешті-решт, хоча б комусь дає підставу бути впевненим, що великий маєток вирішить усі проблеми? Тільки нерозумна і засліплена блиском заможності людина може так подумати. Бо старість, неміч, хвороби, смерть приходять до всіх, і жодна людина не може бути впевненою, що раптове нещастя не торкнеться її.

Якби після смерті нічого не було – то можна було би ще знайти пояснення для тих, хто поспішає насолоджуватися благами багатства, доки живий, слідуючи думкам циніків: «Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!» (1 Кор. 15:32). Але ми знаємо, що за гробом є життя вічне, і бездумні насолоди світу цього можуть в майбутньому віці привести до осудження і вічних мук.

Саме тому притчу про нерозумного багача Господь розпочинає з повчання: «Глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку» (Лк. 12:15). Цими словами Син Божий нагадує про життя вічне, яке справді не залежить від маєтку і ніхто не здатен купити його.

Ніхто не може заперечити відмінності між життям розкішним та убогим, між насиченням і голодом. Але згадаймо іншу притчу Спасителя, про багатого і Лазаря. Чи щоденні бенкети та заможне життя не закінчилися стражданнями вогненними? Чи золото й срібло дали можливість позбутися мук?

Коли людина не має чогось, але мріє це отримати, то в уяві своїй вона сполучає здійснення своєї мрії з досягненням щастя. Але кожен з нас, коли погляне у власне серце і замислиться над власним досвідом, може переконатися, що отримане нами не здатне принести того заспокоєння, яке змальовує нам мрія. Досягнувши чогось ми розуміємо, що це не дає нам повноти щастя. Бо всяка річ світу цього не може змінити сутність стану нашої природи, в якій діють гріх та його наслідки. Якщо сказати просто, то ми кількістю ніколи не замінимо якість.

Саме тому Спаситель закликає всіх нас: «Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6:19-21).

Якими є скарби на землі – усім відомо. А скарби на небі – це добрі справи, це виконання волі Божої, це діла праведності. Бо ніякі матеріальні речі не мають значення у житті майбутнього віку. Але через наше ставлення до матеріальних речей тут, в цьому житті, ми визначаємо, якою буде наша вічність.

Адже насправді цінність тих чи інших речей – поняття відносне. Серед людей високо цінуються золото й срібло. Однак хіба опинившись у пустелі, страждаючи від голоду й спраги, розумна людина не стане більше цінувати їжу й воду, ніж метал? Так само перед усвідомленням неминучості смерті хіба не буде мудрим турбуватися про те, що може увійти у вічність, а не про те, що залишиться по цей бік гробу? Саме тому Господь і питає багача: «Яка користь тобі буде від багатства, на яке ти так сподіваєшся, коли до тебе прийде смерть?»

Тож, дорогі брати і сестри, доки маємо час земного життя, належить нам виявляти мудрість, дбаючи про те, щоби збагачуватися для вічності.

Хто заможний – нехай усвідомлює, що майно своє він може використати на добро для ближніх, потурбуватися про потребуючих. Як це робив, наприклад, наш великий князь Володимир Хреститель, який наказував давати від своєї трапези убогим, і навіть розвозити їжу для тих, хто сам не міг прийти до двору княжого. Також святитель Київський і всієї Руси Петро Могила, який походив із заможного роду і тому мав значні статки – все своє багатство використовував для розбудови освіти церковної та суспільної, розвивав науку, дбав про книгодрукування. Те саме робив і благовірний князь Костянтин Острозький, якого називали «некоронованим королем Руси» – великі статки свої він вживав для підтримки освіти, дбав про храми та монастирі. Можна ще багато імен згадати з нашої історії тих, хто від багатства свого служив на славу Божу та на добро ближніх – всі вони є добрим прикладом для наслідування.

Водночас не слід думати, що убогість, бідність, нестатки самі собою наближають людину до Бога. Від скорботних обставин свого життя бідна людина може навчитися смиренню, зміцнитися в надії на Бога, більше цінувати любов до ближніх. А може піддатися спокусі та озлоблюватися, розпалюватися заздрістю, гнівом, осудженням. Серце бідного мамона здатна захопити у полон так само, як і серце багатого – лише другий облещується тим, що має, а перший потрапляє в полон того, про що мріє.

Недавня історія нашого народу дає нам яскраве підтвердження цього, коли в бідних розпалено було ненависть і злобу до багатих та під гаслами «класової боротьби» поширилися насильство, грабунок, вбивства. Підсумок цього відомий – багатства від заможних відібрали, але на цьому не збудували ані власної заможності, ані щастя для людей. Навпаки – було пролито море крові, погублено мільйони життів у гонитві за примарою комунізму.

Тож якщо хто перебуває у бідності – не слід від цього впадати у відчай, але належить покладати свою надію на Бога, остерігатися від спокуси заздрістю, чесно трудитися, знаючи, що чиста совість і вільне від пут багатства серце – значно цінніші за все золото світу, бо вони відкривають двері до раю.

І ще про дві речі бажаю поміркувати з вами, дорогі брати і сестри, у зв’язку з темою євангельської притчі. Про справи, які, на жаль, особливо поширилися серед народу в нинішній час. Обидві вони пов’язані з прагненням збагачення – і обидві насправді здатні принести лише біду. Перша – це так звані «швидкі кредити», а друга – азартні ігри.

Мабуть, так чи інакше майже кожному з вас доводилося чути й бачити рекламу швидких кредитів, які насправді мають дорогу ціну та найчастіше приводять людину до боргової ями. Безперечно, що в житті кожної людини може трапитися потреба взяти гроші у борг. Але беручи в борг слід знати, як і з яких прибутків ти будеш здатен цей борг віддати. Не слід обманюватися рекламними закликами, що нібито «швидкі кредити» здатні вирішити всі проблеми. Навпаки – вони здані лише їх примножити, бо позичені гроші швидко витратяться, а прийде час віддавати борг, і зазвичай – з великими додатковими виплатами, і це лише занурить людину у ще більші злидні.

Якщо багача, у якого справді врожай був великий, Господь у притчі називає нерозумним за те, що він поклав надію на своє багатство – то подвійно нерозумними слід назвати тих, хто багатством вважає позичені гроші та покладає свою надію на те, що взяв у борг.

Друга річ – це азартні ігри. На жаль, попри наші заклики, в Україні знову дозволили це зло не лише чинити, але і всіляко рекламувати. Обіцянкою швидкого збагачення з людей видурюють часто останні копійки, які ті віддають, сподіваючись на «чудо виграшу». Але часом буває і гірший наслідок – людина потрапляє у хворобливу залежність від гри, і тоді виносить з дому останнє, програє позичені гроші, стає здатною до злочинів або й накладає на себе руки.

Від таких марних і небезпечних сподівань на збагачення від позичок або від азартних ігор хочу всіх вас застерегти. А тим, хто знаючи, які шкідливі наслідки ці речі мають для людей, багатіє на цьому, хочу сказати слова попередження – зупиніться, доки з вами не сталося те, що з багачем нерозумним з притчі. Не забувайте слова Спасителя: «Яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мф. 16:26).

Дорогі брати і сестри! Бажаю всім нам до матеріальних справ ставитися з мудрістю, не спокушатися ані заможністю, ані убогістю, але у всяких обставинах шукати того, щоби «у Бога багатіти» та збирати скарби праведності й добрих справ.

Амінь.

Поширити у соцмережах: