Проповіді

Друк

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у Неділю двадцять третю після П’ятидесятниці

Коли ми озброєні вірою в Бога, знанням Його слова, зміцнені молитвою до Господа і Його благодатною силою – то можемо і здатні перемагати у невидимій боротьбі, – Митрополит Епіфаній

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні для нашої настанови ми чуємо в храмах читання з Євангелія від Луки про зцілення гадаринського біснуватого та подальші пов’язані з цим події. В чому ж полягає ця настанова?

Упродовж церковного року через читання з Євангелія ми не раз отримуємо нагадування про існування злих духів, які ворогують проти Бога і проти людини. У своєму першому Посланні апостол Петро нагадує християнам: «Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, i шукає, кого б пожерти. Станьте проти нього міцною вірою…» (1 Пет. 5:8-9). Також і святий Павло у Посланні до Ефесян свідчить нам про цю боротьбу і про те, хто є для людини єдиним справжнім ворогом. Апостол закликає: «Одягніться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських, бо наша боротьба не проти крови i плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф. 6:11-12).

Христос називає диявола «князем світу цього», який має бути вигнаний геть (Ін. 12:31), а Павло апостол у другому Посланні до Коринфян пише про нього, як про «бога віку цього», який засліпив розум невіруючих, «щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого» (2 Кор. 4:4).

Божественне Одкровення не залишає жодного сумніву в тому, що злі духи та їхній начальник, який іменуються сатаною і дияволом, є цілком реальними істотами. Не алегорією зла, не міфом чи плодом уяви, а такими ж дійсно існуючими істотами, якими є ми, люди.

Від початку вони були сотворені як ангели, тобто особистісні, але безтілесні духи, служителі Божої волі. Проте один з найвищих ангелів спокусився своєю величчю та славою і вирішив, що він може відкинути своє покликання бути служителем Божим, щоби самому для себе стати богом. Відтак він спокусив до спротиву Богові частину ангелів, які відпали разом з ним, ставши бісами. А потім він спокусив і перших людей, через гріх полонивши їх у рабство собі та привівши до смерті. «Він людиновбивцею був споконвіку – каже про диявола Христос Господь – і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди» (Ін. 8:44).

Спаситель приходить у світ для того, щоби визволити нас з неволі ворожої, в яку ми, як нащадки Адама і Єви, потрапляємо, будучи підвладні гріху. Адже гріх є противленням волі Божій, і в людях він виник не сам собою, а через спокусу. Тому джерело цього спротиву і його начальник, який сам протистоїть Богові та до цього протистояння спонукає людей, іменується сатаною, що означає у перекладі з єврейської мови – «противник». Також він іменується дияволом, що в перекладі з грецької мови означає «наклепник», бо він є начальником неправди і через оману та наклеп на Бога спокусив наших прабатьків згрішити.

Отже, коли ми грішимо, то потрапляємо у рабство дияволу, бо як пише апостол Петро у своєму другому Посланні: «хто ким буває переможений, той тому i раб» (2 Пет 2:19). Це рабство, ця підлеглість та залежність проявляється різноманітно. Але якщо узагальнити, то можна сказати словами апостола Павла з Послання до Римлян: «Ми знаємо, що закон духовний, а я плотський, проданий гріху. Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю. […] Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені» (Рим. 7:14-15,19-20).

Якщо так про себе каже людина праведна і свята, яка правдиво називається обраним сосудом Божим, великий проповідник і апостол, Самим Спасителем наставлений у Євангелії, сповнений Духа Святого пророк і чудотворець, то що можемо сказати про себе ми – немічні та грішні? Маємо визнати, що гріх діє в нас і ми, чинячи гріхи, віддаємо себе у рабство дияволу, який сам є противником Божим і до того ж спонукає і нас, щоби і далі панувати над нами.

Ніхто з людей не вільний від гріха, бо один лише Христос, як Син Божий, не мав гріха особистого, а наслідки гріха, притаманні цілій людській природі після падіння прабатьків, Він зцілив через Хресну смерть і воскресіння. Однак у ступені підвладності злу, в проявах панування духів злоби над людиною є відмінність, яка залежить, серед іншого, і від того, на скільки кожна конкретна людина добровільно приймає цю владу, або навпаки – бореться зі спокусами та прагне бути вільною від зла.

Біснування, приклад якого ми бачимо у читанні з Євангелія сьогодні, є найглибшим ступенем підкорення бісами людини. Воно має видимі зовнішні прояви, коли не душа віддає тілу людини накази робити те чи інше, але злі духи, які опанували її. Відтак біснувата людина поводить себе, як звичайним людям не притаманно, може говорити чужим голосом, мати незвичну фізичну силу, або навпаки – бути зв’язаною тілесними хворобами, викликаними дією злих духів.

Люди віку цього відразу можуть сказати, що все це є давні уявлення неосвічених, які не могли пояснити захворювань, а тому приписували їх дії духів. На це можемо відповісти, що у самому Євангелії ясно видно розрізнення між хворобами, які були наслідком тілесної немочі, та біснуванням і його проявами. Отже, хоча всяка неміч тілесна у першоджерелі своєму має тлінність і смертність людської природи, викликані гріхопадінням, але біснування має особливу причину, пов’язану з прямим втручанням невидимих, але цілком реальних духів, вороже налаштованих до людини.

І якщо хто заперечуватиме, що коли не бачимо цих духів, то не можемо бути впевнені, що вони існують – то таким можемо відповісти, що в нашому звичайному житті є безліч речей, яких не бачимо, але які справді існують і на нього впливають.

Чи бачимо ми думки? Чи бачимо розум? Ні, але бачимо і відчуваємо наслідки думок та плоди дії розуму. Чи бачимо душу? Ні. Але коли вона полишає тіло – відразу бачимо, що воно без неї – безпорадне, бездіяльне і швидко зітліває.

Чи бачимо радіохвилі та потоки електричного струму? Ні. Але саме завдяки цим невидимим силам і їхній дії маємо це світло, яке сяє зі світильників, маємо можливість зображення та звук передавати на далеку відстань і тих, хто далеко, долучати до присутності серед нас через можливість чути і бачити.

Таких прикладів можемо наводити багато. І хоча людина, яка не бажає пізнати істину, на все може знайти заперечення, як знаходили заперечення навіть ті, хто були особистими свідками явних чудес, звершуваних Господом Ісусом Христом, але не наш обов’язок – переконати кожного. Наш обов’язок – вірити слову Божому, вірити досвіду святих та цілої Христової Церкви, які засвідчують реальність існування та смертельну небезпечність дій злих духів. І будучи утверджені в цьому пізнанні через віру – засвідчувати цю істину перед іншими, щоби остерігати їх.

Однак від однієї крайності, яка полягає у запереченні існування злих духів та їхньої небезпеки для людей, не слід впадати в іншу, яка полягає у панічному страху перед ними та у зосередженні на пошуках їхніх підступів. Читання з Євангелія, яке ми чуємо сьогодні, ясно показує нам, що хоча за своєю природою ці ангели, що відпали, ще мають велику могутність та силу, але вона є ніщо перед силою Божою. Самі собою ми, як люди, у світі цьому безперечно не можемо бути сильнішими за бісів, але силою Божою можемо відкидати всі їхні напади і перемагати їх. Бо якими б могутніми не були лукаві духи, але бачимо, що без попущення Божого вони не можуть отримати влади навіть над безсловесними тваринами – свинями.

Тому нам належить шукати захисту від підступів диявольських та перемоги над цим духовним ворогом не у вивченні його хитрощів та намаганнях обхитрити його, не у магічних обрядах чи заклинаннях, амулетах чи інших подібних марновірних забобонах, а у пізнанні Бога та у благодатній допомозі, які Він подає нам. «Для цього прийміть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий i, все подолавши, вистояти – наставляє нас апостол Павло. – Отже, станьте, підперезавши стегна ваші істиною‚ i зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовність благовістити мир; а понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі розпечені стріли лукавого; і шолом спасіння візьміть, і меч духовний, що є Слово Боже» (Еф. 6:13-17).

Тож, дорогі брати і сестри, навчімося від Божественного Одкровення тій істині, що маємо єдиного справжнього ворога – диявола, з яким повинні боротися, щоби подолати зло і гріх у собі та осягнути спасіння. І хоча диявол є цілком реальною і могутньою істотою, безтілесним безсмертним духом, який ворогує проти Бога і проти кожної людини, однак коли ми озброєні вірою в Бога, знанням Його слова, зміцнені молитвою до Господа і Його благодатною силою – то можемо і здатні перемагати у цій невидимій боротьбі. І нехай Бог допоможе кожному з нас відганяти всі спокуси диявольські та визволить нас лукавого. Амінь.

Поширити у соцмережах: