Проповіді

Друк

Проповідь у Великий Четвер

«Вечері Твоєї Тайної,

Сину Божий, причасником

мене сьогодні прийми...»

Дорогі браття і сестри, залишились позаду дні Великого посту – дні, якими Церква з особливим благоговінням готувала нас до Страсної седмиці. Вона закликає нас співподорожувати, співстраждати, співрозп’ястися з Господом, щоб і співвоскреснути з ним.

Страсна седмиця також нагадує нам про останні дні земного життя Спасителя, про його муки, про розп’яття і страждання на хресті, про смерть і Воскресіння.

Церква нагадує людям про страсті Господні особливими богослужіннями: Пасії, де читається Євангеліє про хресні страждання Ісуса та Акафіст Страстям Христовим. Перебуваючи на цих зворушливих Богослужіннях, віряни переймаються стражданнями Спасителя: серце людське добрішає, світлішає та в покаянні наближається до підніжжя Хреста. Із закам’янілої в гріхах душі проростає зерно любові та співчуття. Ми пізнаємо в покаянні, якою великою ціною звершено відкуплення всього людства.

Сьогодні, дорогі у Христі, хочу поговорити з вами про Великий Четвер. Саме в цей день відбулася Тайна Вечеря Ісуса Христа зі своїми учнями – прощальна Вечеря любові.

Упродовж трьох років Спаситель знаходився в тісному і дружньому спілкуванні зі Своїми учнями. З терпінням і милосердям ставився Він до їхніх слабкостей і недоліків. З неописанною любов’ю навчав їх і вони зі свого боку покинули заради Христа все та пішли за Ним: почуття вірності та любові пов’язало їх. І зараз, коли Господь іде до Отця, цей союз має бути порушений?!. Спаситель знав, які випробування мають перенести його учні з Ним, тому він говорить: «Дуже бажаю я їсти цю Пасху раніше моїх страждань».

Тайна Вечеря не була вечерею таємною чи секретною, але Таїнственною, тому що, відходячи від Своїх учнів на смерть, Ісус Христос хотів залишити не лише те, що він робив, навчав, але хотів залишити їм те, ким є, залишити Себе самого у таїнственний спосіб, у Тайні Пресвятої Євхаристії.

Ідучи на муки, Христос не залишає ніяких послань та книг, а залишає нам Свою Церкву, яка проповідуватиме до кінця віку його вчення.Згадаймо, як Ісус Христос на Тайній вечері вмиває Своїм учням ноги – це сталося після непорозуміння між учнями, хто з них «повинен шануватися більше». Цим учинком Господь показав приклад смирення і великої любові. На Сході був звичай умивати ноги гостям, яких любили й шанували. Ось чому й Авраам сказав трьом подорожнім, які прийшли до нього, до дуба Мамврійського: «Принесуть Вам води і вмиють Вам ноги» (Бут. 18, 4)

І Господь Ісус, дорікаючи Симону фарисею, який запросив Його в свій дім і виявив мало любові до Нього сказав: «Ти води Мені на ноги не дав» (Лк. 7, 44). Умиваючи ноги своїм учням, Христос засвідчує правдивість Своїх слів, сказаних раніше: «Син Чоловічий не для того прийшов, щоби Йому служили, але щоби Самому послужити і віддати душу Свою для відкуплення багатьох»(Лк. 10, 45).

На Тайній Вечері Христос показав Своє найвище священнослужіня – він, як священик, приносить себе в жертву. У старозавітні часи священиків, царів і пророків помазували Святим Миром. Тому в цей день предстоятелі церков звершують чин мироваріння. Це СвятеМиро використовують у Таїнстві Миропомазання.

Не можна сьогодні не згадати зради Юдою свого Вчителя. У світі є поговірка: зраду люблять, а зрадника ненавидять. Але в Господа Ісуса все навпаки: він переживає зраду, Він все ще любить зрадника та намагається спасти його душу. Через це Він не говорить їм: «Ти мене зраджуєш», але каже: «Один із вас». Цими словами Спаситель хоче виставити Юду перед очима товаришів у всій наготі його сорому. Не зважаючи на велику любов Спасителя, Юда залишився жорстоким і злобним, тому для нього слова Спасителя: «Краще було не родитися цьому чоловіку», лунають як вирок. Юда ж, взявши загін вояків та служників від первосвящеників і фарисеїв, прийшов із ліхтарями, світильниками та зі зброєю в сад Гефсиманський і поцілунком видав на смерть свого Вчителя, продавши Кров невинну за тридцять срібняків.

У цей день мільйони християн відвідують Храм Божий, беруть участь у богослужінні Страстей Христових і з запаленими свічками повертаються додому, немовби шукаючи Христа. На дверях своїх осель свічками ставлять Хрест як символ захисту.

Ми також повинні шукати Христа і вірити, що після Свого преславного Вознесіння він не залишив нас, а в Святій Вечері запрошує споживати його правдиве Тіло та пити Його правдиву Кров у повній довірі до Його Слова, щоб отримати прощення гріхів і воскреснути до вічного життя.

Таїнство Покаяння, Сповіді і Святого Причастя дає нам таку можливість, і ми з глибини серця і щирого жалю промовляємо: «Ворогам Твоїм тайни не розповім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, сповідаюсь Тобі: пом’яни мене Господи у Царстві Твоїм». Амінь.

1428527416 mistiko deipno

Джерело

Поширити у соцмережах: