Православна Церква завжди по особливому звертає увагу своїх чад на святих апостольського часу І століття. Тож серед сонму перших подвижників християнства є свята Фекла, пам'ять якої ми вшановуємо 7 жовтня за новим стилем.

Відомо, що майбутня свята народилася на початку третього десятиліття І століття у місті Іконії, на теренах сучасної Туреччини у заможній родині. Пригадаємо, що Іконія також є батьківщиною святої великомучениці Параскеви-П’ятниці. Близько 45 року у це місто завітав з проповіддю про Христа святий апостол Павло. Про це оповідає нам книга Діянь апостолів: «Вони (Павло і Варнава) ж, обтрусивши на них порох з ніг своїх, пішли до Іконії….В Іконії вони увійшли разом у юдейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато юдеїв і елінів» (Діян. 13:51, 14:1.). Сам святий апостол Павло у своєму посланні до Тимофія уточнив про своє перебування у цьому місті пишучи: «Нехай дасть Господь милість дому Онисифора за те, що він багаторазово покоїв мене і не соромився кайданів моїх» (2 Тим. 1:16).

Серед новонавернених віруючих була 18 річна дівиця Фекла. Вона щиро полюбила Ісуса Христа, як свого Спасителя. Завжди намагалася бути присутньою на апостольських проповідях, брати божественну науку від святих мужів. А заклик апостолів до збереження духовної і тілесної чистоти став для святої основним девізом життя.

Мати святої, Феоклія, не підтримувала свою доньку, і вважала за необхідне будь-яким способом повернути її у язичництво. Феоклія згадала про нареченого святої Фекли на ім’я Фамір й доручила Фаміру відмовити Феклу від сповідання християнства. Наречений спочатку вирішив лагідно розмовляти зі своєю майбутньою дружиною, але ця розмова не дала бажаних результатів для родини. Фекла була твердою у вірі в Христа. Через це Феоклія сильно розгнівалася на доньку, вважаючи її впертою, тому вирішила перейти до фізичних методів покарання. У гніві мати сильно побила Феклу, тягала за волосся, топтала ногами і морила голодом. Згодом, опам’ятавшись, Феоклія пожаліла доньку і просила її, не відштовхувати свого жениха Фаміра, людини у місті заможної і шанованої. Мати приготувала для них святкову трапезу, проте свята Фекла за столом сиділа мовчки даючи зрозуміти, що вона не має наміру виходити за нього заміж. Тоді знову материнська лагідність перетворилася на злість. Мати вдруге побила доньку. Фамір, жених Фекли, вирішив піти до місцевого градоначальника зі скаргою на апостола Павла, який нібито прийшов у їхнє місто спокушати народ новою вірою тим самим несучи загрозу миру в місті. Повідомив, що серед тих, хто уже повірив словам апостола є навіть його наречена. Правитель повелів взяти під варту апостола Павла, а згодом провести допит й дізнатися більше про мету перебування Павла в їхніх краях. Свята Фекла почула про ув’язнення її вчителя й вирішила відвідати апостола у темниці. Вона зуміла підкупити вартового й у такий спосіб побачити святого Павла. Фекла стала служити апостолові як донька батьку. У то й же час родичі святої почали її розшукувати. Пошуки виявилися важкими, адже ніхто зі знайомих її не бачив. Лише через певний час родичі знайшли святу у темниці. Це знову сильно розгнівило весь рід, котрий разом із женихом Фаміром вимагав страти апостола Павла. Місцева влада немала повноважень страчувати римських громадян, яким був апостол Павло, тому найкращим способом для місцевих чиновників позбутися проблеми – це вигнати апостола з міста. Звісно, що апостоли Павло, Варнава і Онисофор покинули місто.

Градоначальник намагався переконати святу Феклу в істинності язичницької віри, а також закликав вийти заміж за Фаміра. Та всі вмовляння були марними, тому на прохання матері святої правитель визначив її відати на спалення. Для цього слуги принесли сухі дрова, сіно і хмиз. Свята сама пішла до місця своєї кончини. Ставши серед хмизу, Фекла піднесла до свої молитви до Бога. Вогонь швидко почав наближатися до святої. Очікуючи смерті фізичної свята побачила духовними очима явлення Воскреслого Христа в образі свого вчителя апостола Павла. Раптом з’явилися хмари й почалася сильна злива, котра розігнала натовп люду й погасила вогнище. Ось таким чудесним способом Бог врятував святу. Перелякані глядачі беззаконного видовища не посміли знову брати під варту Феклу. Це дало їй змогу вільно іти на пошуки святого Павла. На шляху свята зустріла одного знайомого учня апостола, що був із дому Онисифора. Він привів святу діву до Павла в печеру. Побачивши Феклу живою Павло подякував Господу за її збереження. згодом вони всі разом вирушили до Антиохії проходячи через Лістру і Дервію, проповідуючи Євангеліє і зціляючи хворих.

В Антиохії один з місцевих начальників, побачивши молоду Феклу, забажав з нею одружитися. Знову диявол вдруге намагався змусити святу зректися обітниці дівоцтва. Але Фекла відмовила кажучи: «Мій Жених – Христос, Син Божий, з Ним я поєдналася духовним шлюбом». Ця відповідь розгнівила старійшину міста. Влада Антиохії засудила святу Феклу – за віру в Христа й за відмову виходити заміж – на розтерзання дикими тваринами. Вирок мав бути виконаний наступного дня. Невідомо чому святу не запроторили до в’язниці, а відвели на ніч в дім однієї жінки на ім’я Трифена. Цілу ніч свята Фекла молилася Христу, а також спілкувалася із господинею дому. Зранку привели святу на місце страти, на великий подив народу люті тварини навіть не доторкнулися до святої діви. Бачачи таке чудо народ почав славити Бога, Котрого проповідувала страдниця, а інша частина натовпу почала вважати Феклу чародійкою. Правитель вирішив продовжити страту наступного дня випустити на Феклу голодних левів і ведмедів. Святу знову відвели в оселю Трифени. Настав час другої спроби стратити святу. Перед початком страти з Фекли зняли одяг, адже дехто вважав, що в її одежі знаходяться якість чародійні речовини. Проте голодні тварини покірно лягли перед святою. Знову народ побачив силу Божу. А натомість влада наказала кинути святу глибокої ями, наповненої зміями. Перебуваючи в ямі, свята залишалася неушкодженою. Як на диво, було вирішено відпустити святу. Фекла ще деякий час перебувала в Трифени проповідуючи Євангелія.

Апостол Павло розпочав продовжувати свою місіонерську проповідь, благословивши святій Феклі оселитися на горі поблизу Селевкії для молитовного подвигу. Довгий час свята звершувала своє служіння, зціляючи молитвою багатьох недужих. Це викликало ненависть збоку лікарів і чародіїв. Заздрісники вирішили напоїти вином розпусних юнаків, що б ті поглумилися над святою праведницею. Сп’янілі хлопці почали переслідувати Феклу, бігати за нею по горі. Побачивши, що її ось-ось наздоженуть, вона з почала благати Господа про захист від них. Господь швидко виконав її молитовне зітхання. Миттєво перед святою Феклою розступилася гора й прийняла діву. Ця гора й стала місцем вічного спочинку святої.

Святителі Григорій Ниський, Іоан Золотоуст, Амвросій Медіоланський та інші святі отці Церкви часто ставили в приклад дівоцтво святої Фекли для своєї пастви. Її приклад для нашої епохи не втратив актуальності. Адже в нашому сучасному світі мало знайдеться християн, котрі зберігають себе в духовній і тілесній чистоті. Сьогодні більшість інформаційних каналів переповнені закликами до свавілля та блуду. Усюди світ намагається нагадувати нам про наші права, але мало хто наголошує про відповідальність за вчинки. Блуд, цивільні шлюби, перелюби вже стали нормою у суспільстві, а не гріховним явищем, котре необхідно викорінювати з повсякденності життя людини. Спостерігаючи за всім цим, інколи стає соромно, від того, що це роблять люди, котрі називають себе православними, хоч насправді вони не розпочали духовного шляху та не мають уявлення про Православ’я.

Свята Фекла є особливим прикладом для чернецтва, її сміливо можна занести до списку основоположників чернечого життя.

Без стриманості неможливо стати на шлях святості, до якої покликані всі « Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости» (1 Сол. 4:7) – говорить апостол.

 

Нехай же молитви святої першомучениці Фекли допоможуть нам твердо триматися апостольського духу та постійно перебувати в молитві, у всякому благочесті і чистоті.

Ієромонах Михаїл (Карнаух)

Прес-служба Михайлівського Золотоверхого собору