Проповіді

Друк

Проповідь на 22-гу неділю після П’ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі брати і сестри, неодноразово ми з вами чули у Євангельських читаннях, як Господь наш, Ісус Христос, навчає притчами. І робить це, щоб показати людині, де є істина та спасіння, а де є гріх, а ще більше - їхні наслідки.

В сьогоднішній день ми сподобились вислухати притчу про багача і Лазаря, в якій висвітлюється безтурботне та розкішне життя одного і бідне та нещасне життя іншого. Але прийшла смерть, завершилось все те, що було тут у тимчасовому існуванні. А що ж далі?

Лазар, який в цьому житті переніс страждання і прикрості, перебуває в раю, а гордий багач - у місці вічних мук. Будучи в муках, багач просить, щоб Лазар умочив пальця у воду та прохолодив його язика. Він, звертаючись до того нещасного, бідного, немічного, який лежав колись у його воротах і бажав насититись крихтами, що падали зі столу, до якого він ніколи не проявляв любові і милосердя, просить помочі, щоб полегшити його теперішні страждання.

Зі слів притчі зрозуміло, що не багатство є причиною страждань багача, а спосіб його життя, невміння розпоряджатися тим добром, яке було дане йому Богом. Але й не бідність, яка була у Лазаря, є необхідна для осягнення вічного блаженства, а смирення і терпеливість.

Саме в цих двох особах ми бачимо те, що чекає кожного із нас у вічності ¬– блаженство праведників або страждання грішників. Бачимо ту переміну, яка відбувається після смерті: убогі, які були голодні, які плакали, стають блаженними і будуть тішитися безкінечним щастям, багаті, що приймали свою потіху, були насичені і не були милостивими, опиняться в безутішному горі.

Але у словах притчі є ще одне прохання багача. Він просить, щоб Авраам послав Лазаря до його братів, щоб і вони не прийшли у це страшне місце мук і плачу. Проте чує у відповідь такі слова: «У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх… Якщо Мойсея і пророків не послухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять». Ми повинні сприймати ці слова як звернення до кожного із нас тому, що бачимо до чого може привести безвір’я. Безвір’я, яке зароджується не від нестачі доказів чи переконання, а від духовної зіпсованості, закам’янілості. Тому ніякі докази не можуть допомогти тим, хто розбещений і зіпсований земними насолодами.

Сьогодні ми маємо дещо більше від Мойсея і пророків – Святе Письмо, Святе Євангеліє та настанови, які дав нам, грішним людям, сам Господь Ісус Христос, щоб ми могли осягнути вічне блаженство. Амінь.

прот. Василь Юрчук

1415030323 bogatul nemilostiv saracul lazar

Джерело

Поширити у соцмережах: