Проповіді

Друк

Проповідь в Неділю 21-шу після П’ятидесятниці

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Притчі Господні відкривають нам духовний зв’язок між духовним і фізичним світом. Через посередність видимого в притчах пояснюється невидиме. Весь видимий світ стає для людини живою проповіддю Бога, споглядаючи який ми не перестаємо повчатись. Всю вселену поставив Господь для нас проповідницею істини.

Сьогоднішнє Євангеліє про сівача Христос закінчує словами перестороги: «хто має вуха слухати нехай слухає». Нам завжди здається, що те що ми слухаємо, розуміємо. Сьогодні знову, слухаючи притчу про сівача, яка є зрозуміла для кожної людини, так що ми можемо її повторити, розповісти та пояснити. Але важливо чи став цей уривок Святої Євангелії ще одним знанням про Бога, чи досвідом життя в Ньому?

Тайна Царства Божого полягає в тому, що стати Його учасником можуть лише ті, які не тільки слухають Слово Боже, але й виконують його. Господь не дивиться на богословські знання чи їхню кількість, а на спосіб життя: чи відповідає він цим знанням. Є багато людей які хизуються, що прочитали Святе Письмо багато разів, але це слово « живе та діяльне» не знайшло прояву у способі їхнього життя.

Історія Церкви свідчить на прикладі багатьох святих (прп. Антоній Великий, прп. Пелагея, мц. Євгенія…), які чули слово Боже і їхнє життя змінювалося і преображалося. Приходячи до Храму ми чуємо Євангеліє слухом і пам’ятаємо головою, пам’яттю, але чи дістається воно до нашого серця. З цього приводу Ігнатій Брянчянінов повчає: «Не задовільняйся тільки одним безплідним читанням Євангелія, старайся виконати Його заповіді, читай його вчинками. Це – книга життя, і читати її потрібно життям.»

Все що Христос говорив своїм слухачам, це є дар Бога людині, і якщо людина благодаттю Божою, почне жити життям Євангельським, то вона стане живим словом Божим, проповідником Святої Євангелії. Це талант, який дає Бог людині, і від неї залежить чи примножити його чи прикопати. Можна знати напам’ять велику кількість Євангельських уривків, можна ними захоплюватися, але якщо вони не стали способом нашого життя, то цей талант (знання Євангелії) закопаний в землю, і не тільки не принесе людині ніякої користі, але й в день судний стане нам докором, що ми знали і розуміли їх, але зовсім ними не жили.

Уявімо трьох людей, які хворіють однаковою хворобою. Лікар приписав їм однакове лікування. Минув час: перший повністю одужав, другий спочатку пішов на поправку, але потім хвороба повернулася. Третій опинився ще у гіршому стані, ніж був на початку. При цьому Перший ретельно додержувався вказівок лікаря та вчасно приймав ліки. Другий робив те саме, але, коли відчув полегшення, припинив лікування. Третій був переконаний, що лікар говорить неправду і не лікувався взагалі.

Тим, хто отримав негативний результат, не варто звинувачувати лікаря у невірній діагностиці або ліки, що буцімто не діють. Варто задуматися над собою та почати виконувати те, що приписано.

Тому кожна людина нехай зробить собі іспит, хто вона у цій притчі і чи Благодать Божа, яку Господь щедро подає нам приносить плоди. Амінь.

митр. прот. Іван Макулович

1477896502 1377072980 1

Джерело

Поширити у соцмережах: