Проповіді

Друк

Проповідь у неділю вісімнадцяту після П’ятидесятниці

 

18-та

 

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

 

Дорогі браття і сестри, кожна євангельська розповідь, яку ми чуємо в церкві або читаємо вдома, підкреслює, що Ісус Христос – не звичайний вчитель, яких було багато в історії. Христос є Істиною і Він є Богом. Ось чому проповідь Ісуса Христа завжди супроводжувалася надприродними явищами – чудесами.

Неодноразово Він повертає зір сліпим, зціляє хворих, виганяє бісів, воскрешає мертвих, припиняє бурю на морі, нагодовує п’ять тисяч народу п’ятьма хлібами і двома рибинами, – і все це Господь робить для того, щоб Його слухачі й послідовники переконувалися, що з ними говорить Сам Бог. Саме тому одного разу Ісус Христос сказав: “Якщо не вірите Моїм словам, то повірте Моїм ділам”. А Його діла свідчили, що Він – не звичайний вчитель, а Син Божий, Творець всесвіту, Який прийшов із любові до свого творіння спасти його від гріха і смерті.

Цієї неділі ми чуємо євангельську розповідь про те, як Спаситель, проповідуючи народу, за дивних обставин створив чудо. На березі Генісаретського моря стояли два човни, біля яких рибалки полоскали свої сіті. Христос увійшов в човен, що належав Симонові, і з човна став навчати народ. А коли закінчив, то сказав Симону: “Відпливи на глибину й закиньте сіті у море”. Для чого зробив це Господь? Для того, щоб засвідчити, що Його вчення не є вчення людини, а слово Самого Бога.

Симон зробив так, як звелів йому Христос – закинув невід і вловив стільки риби, що не можна було її витягти. На допомогу Симону припливли інші рибалки та допомогли йому витягнути сіті з неймовірною кількістю риби. Симон-Петро побачив в цьому надзвичайне, неприродне явище і тому впав на коліна перед Христом, благаючи: “Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!” Жах охопив його та всіх, що були з ним, від такого улову риби. Христос заспокоїв його і сказав: “Не бійся, віднині будеш ловцем людей” (Лк. 5, 10).

Апостоли, що працювали на озері, – це живий образ всіх нас, що пливемо хвилями земного життя, а найважливіша мета – це зловити перлину, іншими словами – заслужити собі Царства Небесного. І нам потрібно добре використовувати час, щоб ми не опинились на Божому Суді з порожніми руками! У Святому Письмі є багато прикладів, як за праведне життя й чесне дотримання Божих заповідей Господь нагороджує людей не тільки на небі, але й на землі. В нашому житті час – це цінна річ і скарб людини. Хто вміє його використовувати доцільно – здобуває багато земного добра.

 Святійший Патріарх Філарет говорить такі слова: «Важливо використати даний нам Богом час для добра і блага нашої України. Життя коротке, а події напливають хвилями бурхливого моря. Не чекаймо, поки час нашого буття на землі промине! Потрібно працювати для нашої України та для нашої Української Православної Церкви».

Господь Бог дав нам життя, велів нам не прогаяти його, а використовувати, як пише в Об’явленні Святого Іоана Богослова: «Ангел, якого я бачив, стояв на морі й на землі: підняв праву руку до неба і клявся Тим, хто живе у віки віків, – що часу вже не буде».

Тому-то сказано в Святому Письмі: «Все, що маєш змогу робити, роби своїми руками, бо в могилі до якої прямуєш, нема роботи, ані знання, ані роздумування, ані мудрості». Спаситель нас навчає: «Ходіть поки маєте світло, щоби тьма вас не захопила».

Отож, користаймо свій час, дбаймо про виховання своїх дітей, щоб принести добро своїй родині і своєму ближньому. Працюймо для України, для Церкви. Працюймо відважно, мужньо та щиро! Вправляймось в християнських чеснотах. Якщо б ми щороку збагатилися хоч би на одну чесноту, то як високо ми б піднялись в очах Небесного Отця! А наша відданість Батьківщині – одна з великих чеснот.

 

Амінь!

 

ієрей Василь Попадюк

Джерело