Проповіді

Друк

Проповідь в неділю перед Різдвом. Святих Отців

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Через декілька днів ми будемо молитовно згадувати велику і спасительну подію Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Остання неділя перед цим святом має особливу церковну назву: Неділя перед Різдвом Христовим Святих Отців. Якщо минулої неділі була неділя Святих Праотців – свята Церква молитовно прославляла всіх старозавітніх праведників, котрі з надією очікували пришестя у світ Месії – Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа, то в неділю святих Отців вона святкує пам'ять тільки тих праведників, котрим Господь дав обітницю бути предками по плоті Єдинородного Сина Свого, Спасителя світу. В цей день під час Божественної Літургії читається особливу євангельську розповідь. В ній святий апостол і євангеліст Матвій викладає родовід Ісуса Христа, тобто перераховує всіх Його предків по людству (Мф.1.17). Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама… так починає свою розповідь про народження Спасителя світу святий євангеліст Матвій (Мф.1.1). В цьому довгому перечисленні імен заключна важлива думка, що Господь наш Ісус Христос о земному походженню є Сином людським, а по Божеству Єдинородним Сином Божим. До кожного з нас це має пряме відношення. Ми люди, спасенні, відкуплені стражданнями і смертю людини Ісуса, але спасенні тому, що Він – Бог, Ісус Христос.

Спасіння, звершене Богочоловіком переходить на всіх людей. Однак спаситель ними плодами Втілення і Відкуплення може скористатися тільки той, хто готовий принести себе як Христос, в жертву Богові – тобто принести всього себе, своє серце, свої думки і бажання.

Про це нам постійно нагадує Свята Церква. Наприклад на Всенічному богослужінні ми чули піснеспіви предсвята, що починалися словами: «Вертепе прикрасися, бо йде Агниця, що носить в собі Христа». Що ж означає на біблійній мові слово «вертеп»? Для нас християн воно має глибокий зміст, перш за все історичний: вертеп – це печера, в котрій дві тисячі років тому назад перебував народжений і в яслах покладений, спасіння нашого ради Христос істинний Бог наш.

Але дане слово має ще й інше духовне значення. Вертеп – це серце людини, в котрому за свідченням апостола Павла повинен родитися Христос (Еф.3.17). Євангеліє говорить нам проте, що серце людини повинно і може стати вмістилищем Бога. В Святому Письмі часто згадується про серце, як осередок людського життя. Ним людина сприймає і пізнає як матеріальний так і духовний світ.

Серцем людина відчуває Бога і молиться Йому. Сердечна молитва, безмовна, розумна – найбільш чиста, щира форма звернення людини до Бога. Таким чином, серце людини є центром духовного життя і богопізнання. Але однак серце не завжди буває вмістилищем добра: в ньому можуть з волі самої людини гніздитися злі думки, вбивство, перелюбство, крадіж, лжесвідчення, прокльони (Мф.15.19). Так що вся поведінка людини – направлення думок і вибір життєвої позиції визначається в кінці кінців сердечним бажанням. Тому віддати своє серце Богові означає перш за все оберігати його від духовної нечистоти.

Дорогі мої, стараймося постійно слідкувати за чистотою свого серця і з Божою допомогою старатися очищати своє серце від злих помислів. Молімо Господа, так як колись пророк і псалмопівець Давид, пам'ять котрого, як прямого предка Христа по плоті, ми сьогодні святкуємо: «Серце чисте сотвори в мені Боже» (Пс.50.12). Така молитва зігріває душу, збуджує в ній благовійне захоплення і прикликає Божественну благодать. Чисте серце – це наше багатство, наша слава, наша краса. Чисте серце – це хранитель благодаті Святого Духа, місце народження святих почуттів і бажань. Чисте серце – храм Божий і Дух Божий живе в ньому. В чистому серці народжується все найкраще, світле, прекрасне, що може бути в людині.

Віддати своє серце Богові означає зробити його жилищем, храмом триєдиного Бога. «Хто любить Мене – говорить Господь – той зберігає слово Моє; і Отець Мій полюбить його і Ми прийдемо до нього, і жилище в нього створимо» (Ін.14.23).

Тому слова з Акафісту до причастя Святих Христових тайн нехай завжди будуть у нашій пам’яті: «Ісусе, Боже серця мого, прийди і з’єднай мене з Тобою навіки».

Щоб гідно зустріти велике свято Різдва Христового Свята Церква, веде нас сорокаденним постом, під час котрого кожен з нас повинен очистити своє серце стриманням, посиленими молитвами в дома і у храмі, таїнством Святого Покаяння і Причастям Святих Христових Таїн. Так християнин повинен прикрасити своє серце для зустрічі з Богомладенцем, так повинен він постійно прикрашати його добродійствами для досягнення Вічного життя. Бо основна ціль існування людини на землі – це підготовка до Вічного Життя і тому людина тут на землі повинна увійти в спілкування з Богом.

Якщо ми завжди будемо пам’ятати про своє покликання, а вірніше про борг перед Богочоловіком – і у відповідь на Його жертву нам потрібно своє серце жертвувати Йому. І якщо будемо прикрашати свої серця християнськими добродійствами, то по милості Божій, велике свято Різдва Христового зустрінемо у духовній радості, а у Вічному Житті сподобимося побачити нашого Спасителя і Господа Ісуса Христа і з усіма святими прославляти Його з безначальним Його Отцем і Всесвятим і Животворчим Його Духом на віки віків.

Амінь!

свящ. Іван Голуб

Прес-центр Михайлівського Золотоверхого монастиря