Статті

Друк

Материнське страждання

1000Бачачи в храмі образ Пресвятої Богородиці, ми завжди помічаємо, що в рисах обличчя Діви Марії, в Її очах радість від близькості Сина поєднується із глибоким сумом. Чому так? Це дивує, бо природно бачити, як мати тішиться своїм дитям. Але в образі Матері Божої скорбота виявляє те, що Їй було сповіщено наперед про майбутні страждання Сина. Якщо б і хотіла мати приховати щось сумне, що стосується її дитини, то очі, як кажуть в народі, правду видають. Пречиста Діва протягом всього Свого життя багато терпіла, бо проти Її Сина піднявся весь світ, котрий за словами апостола «лежить у злі». Тому й видно печаль в материнських очах Пресвятої Владичиці, бо Син Її страждав безвинно і не всі ті, за кого була принесена жертва виявилися достойними її.

Є одна ікона Богородиці, яка не може не запам’ятатися. Іконографічний сюжет її не залишить байдужим абсолютно нікого. Це чудотворний образ Божої Матері «Пом’якшення злих сердець» або у трохи іншому написанні і зображенні «Семистрільна». Святкування Божій Матері в честь цієї ікони звершується в Неділю всіх святих, на свято Стрітення Господнього (15 лютого) та в передостанній день перед святом Успіння Божої Матері (28 серпня).

Ця ікона – одна з рідкісних, бо на ній Діва Марія стоїть сама. Її серце проколоте сімома стрілами або мечами – чотири з лівої і три з правої сторони (а в деяких списках буває навпаки), в іншому випадку зображають по три мечі з кожного боку, а сьомий посередині знизу. Це число – сім – в даному випадку означає повноту болю і страждання. Є підстави стверджувати, що таке зображення Пречистої Діви Марії походить із Західної Церкви. Кажуть, що ікону принесли в Росію польські іконописці. Та за традицією Сходу, яка відмінна від традиції Заходу, де існує культ Святого Серця Діви  Марії, на іконі серце Богородиці закрите її шатами.

Завжди цікаво дізнатися про походження ікони, бо часто трапляється, що образ надприродним чином сам з’являється на стіні чи іншій поверхні, або якісь незвичайні події відкривають нам особливе благовоління Боже, яке подається через ту чи іншу ікону і образ, якого раніше не помічали, чи забули про нього виявляється осяяним благодатним світлом. Основа біблійна для цієї ікони – пророцтво Симеона Богоприїмця (тому в західній традиції цей образ саме так і називається – «Пророцтво Симеонове»), який зустрів Господа, коли Його принесли Марія та Йосип у Храм в Єрусалимі на 40-ий день після Його народження. Святий старець Симеон у церковному переданні називається одним із сімдесяти перекладачів тексту Тори на грецьку мову. Звершуючи переклад, Симеон отримав вістку від ангела Божого, що сам він не помре, аж доки не побачить втіленого Месію, про Якого так ясно і багато говорять Закон і Пророки. Як оповідає святий євангелист Лука, праведному старцю Симеону Богоприїмцю «було передбачено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього» (Лк. 2: 26). І от коли батьки на сороковий день після народження Немовляти принесли Його до храму, прийшов туди «за натхненням» і Симеон, узяв Дитятко на руки (звідки і з’явилася назва «Богоприємець») і вимовив знамениті слова, якими з тих пір завершується кожна служба вечірньої – слова, відомі як молитва праведного Симеона Богоприїмця: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по словом Твоїм з миром...» (Лк. 2: 29). Зустрівши на порозі храму Діву з Немовлям, святий старець так промовив до Богородиці: «Ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, і Тобі Самій душу пройме меч, щоб відкрилися помисли багатьох сердець» (Лк. 2: 34–35). З творів святих отців та вчителів Церкви дізнаємося, що подібно до того, як Христа прокололи цвяхами і списом, так і душу Пречистої Діви уразила якась зброя печалі та сердечного болю, коли Вона побачила страждання Сина Свого; опісля ж відкриються приховані думки людей, яким належить зробити вибір: з Христом вони або проти Нього. Страждання Богородиці – це наслідок того, як до жертви Ісуса Христа поставилися ті, хто мав спасатися завдяки цій жертві. Знаємо, що богообраний народ чекав пришестя Месії і не просто очікував, але й мав певне уявлення про те, як звершиться Його прихід. Месія за уявленнями євреїв мав бути сильним владним царем-завойовником. І ось приходить Христос Господь, Який каже, що Царство Його не від цього світу. Невідповідність образу Христа і того легендарного уявлення про пришестя Месії і стала основним каменем спотикання у прийнятті євреями Сина Божого, що прийшов спасти світ.

Та Месія приходить, як Сам цього хоче, а не догоджає суєтним прагненням людини. Замість очікуваного переможного торжества євреї побачили смиренного Учителя, Котрий на молодому осляті в’їхав у місто. Але зовнішня біднота такої зустрічі зрештою, обернулася величчю, для якої забракне слів, щоб її описати.

Сказане праведним Симеоном про Ісуса Христа Діва Марія «зберігала в серці своїм», як пише євангелист Лука. Ось саме тому й проступає печаль в очах Богородиці, що Вона має одкровення про страждання Сина і про Його тріумф.

А сама ікона «Пом’якшення злих сердець» або «Семистрільна» на землі руській з’явилася в такий спосіб. Селянин з околиці міста Кадникова поблизу Вологди в європейській частині Росії довго хворів. Він кульгав і страждав від загального ослаблення тіла. Одного разу уві сні він почув голос, який йому сказав, що він зможе виздоровіти, якщо піде до сільської церкви святого апостола і євангелиста Іоана Богослова біля Вологди і там віднайде ікону Божої Матері, яка знаходиться у дзвіниці. Двічі ходив він туди, та йому не давали ввійти в дзвіницю. Мабуть церковні служителі вважали його слова хворобливим маренням людини, яка зневірилася в своєму уздоровленні, і тому не дозволяли увійти, але коли він втретє повернувся, його пожаліли рішучого і впустили в дзвіницю. Яким чином це сталося, за якими ознаками – ніхто не знає як, але той чоловік одразу знайшов дорогоцінний скарб, на який йому вказала рука Господня. На сходах у дзвіницю, замінюючи одну із дощок, в бруді й пилу лежала ікона Богородиці. Скільки разів дзвонарі, піднімаючись до дзвонів, ступали на неї? Скільки разів, можливо, хтось сердився, спотикаючись об сходинку? Але розгледів святиню тільки той, хто гаряче вірив і молився до Бога про допомогу. Знайдену ікону почистили від бруду, перенесли у храм. У храмі священик звершив молебень до Пресвятої Богородиці, а бідолашний селянин, котрий довго страждав від своєї недуги, після молитви став цілком здоровим. Ось як благодать Божа вершить дивне і невимовне, неосяжне для людського розуму. Як не славити Бога і Пречисту Матір Божу за такий прояв милості до людини?

«Семистрільна» знову стала в центрі уваги в часі епідемії холери в місті Вологді у 1830 році. Понесли її хресним ходом по через місто і епідемія зупинилася. Подібно до того, як Мойсей, спорудивши мідного змія, рятував євреїв від смерті через укуси отруйних змій, так і в той час Бог рятував від смерті через страшну хворобу тих, хто в молитві і благанні зводили очі на чудотворний образ Богородиці. З тих пір не тільки сама ікона, але й списки з неї стали джерелом безлічі чудесних зцілень для тих, хто щиро вірив у їх благодатну допомогу.

Оригінал цієї ікони побував в Україні, а саме в Чернігові у 2004 році. Але й до того серед православного люду знали про такий образ Богоматері і шанували його. І в православних храмах України подекуди лунає молитовний спів акафіста на честь цього чудотворного образу: «Радуйся, Мати Божа, мукою сердечною стомлена; радуйся, бо Ти все перетерпіла у цій юдолі багатоскорботній; радуйся, бо Ти в молитві знаходила заспокоєння; радуйся, всіх скорботних радосте; радуйся, утамування наших печалей; радуйся, бо Ти спасаєш нас із болота гріховного. Радуйся, багато скорботна Матір Божа, що печаль нашу на радість перетворюєш».

Ця Ікона також прославилася чудом проливання сліз. Помітили, що її сльози з’явилися, зокрема, під час катастрофи з російським підводним кораблем «Курськ» 12 серпня 2000 р., а також в час знищення терористами будинків Твін Тауерз у Нью-Йорку 11 вересня 2001 р.

Скорботна Мати на іконі теж можна вважати, як символ кожної людини, яка страждає в смутку та болях з приводу самоти, втрати, сердечного жалю чи багатьох різних бід, які можуть нас спіткати у цьому земному житті. Улюбленого Сина Марії – немає на її руках. Він помирає на Хресті, як невинна жертва людського відступництва і зради. Самотність і страждання Діви Марії, як бачимо на іконі, – це своєрідна завіса, за якою відкривається небесна радість вічного блаженного життя. Смерть Її Сина була тією зброєю, якою Він переміг смерть заради Неї Самої та всього людства. Сам біль і смуток, який Вона переживає, єднають Її із стражданнями Сина, а Його страждання приводять до воскресіння і пре ображеного життя.

Наш час, який сповнений ненависті, мстивості, жорстокості та загальної неповаги до цінності кожного життя – людського та іншого, може нас привести перед цією чудотворною іконою з молитвою за наших ворогів, якими ми їх вважаємо, і за себе самих: щоб ми ставали дедалі більш свідомими у наближенні до царства світла, любові та радості, яке вже відкривається з приходом Господа нашого Ісуса Христа – Істинного Чоловіка і Істинного Бога. Всі віруючі, які вдаються до цієї ікони з вірою і молитвою відчувають, що загрубілі у гріхах серця, наче лід від теплого дихання тануть і стають піддатливими до дії Божественної благодаті, полегшуються душевні й тілесні страждання. Ми усвідомлюємо, що коли молимося перед цим образом за ворогів своїх, тоді зникають і їх ворожі почуття, поступаючись місцем доброті та милосердю.

 

архімандрит Лаврентій (Живчик)

Прес-служба Михайлівського Золотоверхого монастиря