Житія святих

Друк

День пам'яті святих первоверховних апостолів Петра і Павла

Apostolos12 липня Православна Церква вшановує пам'ять святих славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Апостоли Петро і Павло зробили надзвичайно великий внесок у поширенні християнства серед іудеїв і язичників, тому церква і називає їх «первоверховними апостолами».

Про апостольську діяльність Петра розповідає Книга діянь з 1 розділу по 12. Онук Ірода Великого, Ірод Агриппа Перший, в 42 році після Різдва Христового розпочав гоніння проти християн. Він ув’язнив апостола Петра. Християни, передбачаючи страту апостола, щиро за нього молилися. Вночі сталося диво: у темницю до Петра зійшов ангел Божий, окови спали з Петра, і він безперешкодно пішов з темниці, ніким не помічений. Після цього дивовижного звільнення книга Діянь згадує про нього лише раз у розповіді про Апостольський собор.

Петро спочатку називався Симоном, а ім'я Кифа (Петро), що означає «скеля, камінь», дав йому сам Христос.

Петро, старший брат апостола Андрія Первозванного, теж був рибалкою. Він не був ні вченим, ні освіченим чоловіком, відзначався простотою, щирістю і запальним характером. Петро стає учасником багатьох подій, описаних у Євангелії.

Апостол Петро разом з Іоанном і Яковом були свідками Преображення Ісуса на горі Фавор і через деякий час - Його страждань у Гефсиманському саду. Петро щиро запевняв Христа, що ніколи не відречеться від Нього, але відрікся вже за кілька годин. Потім до нього приходить усвідомлення зробленого, каяття й гіркі сльози. Після покаяння Господь тричі затверджує Петра в апостольському званні словами - «паси овець моїх». І Петро став одним із найсміливіших проповідників Євангелія. Він побував у різних країнах Сходу й Заходу і, нарешті, прийняв мученицьку смерть в Римі 57 року. Засуджений до розп'яття на хресті, він попросив розіп'яти його вниз головою, вважаючи себе не гідним скінчити земний шлях, як Господь.

Павла спочатку називали Саул, або Савл, що значить «випрошений», «вимолений» - на честь першого іудейського царя. Заможні і знатні батьки виховували хлопчика в суворому релігійному дусі. Християн він ненавидів. Вирісши, «книжник і фарисей» Павло стає справжнім іудейським інквізитором - він випрошує в Синедріону дозволу всюди переслідувати й приводити в Єрусалим прихильників «нової секти - єретиків-назореїв», як тоді називали християн.

Навернення Павла відбулося на 30-му році його життя. На шляху в Дамаск йому з'явився Сам Христос зі словами: «Я Ісус, якого ти женеш».

Переживши особисту зустріч з Христом, Павло свідчить про нього перед народами. Він здійснює кілька місіонерських подорожей і проповідує в Аравії, Сирії, Палестині, на Кіпрі, в Антіохії, в Афінах і багатьох інших країнах та містах. Ним засновано багато помісних Церков, до яких звернені його знамениті послання, які отримали назву «Павлове Євангеліє», що стали однією з найголовніших основ християнського віровчення. Після 30 років служіння Павло прийняв мученицьку мученицьку кончину: його, як римського громадянина,усікли мечем.

Шанування святих апостолів Петра і Павла почалося одразу ж після їх страти. Місце їх поховання було священним для перших християн.

Вшановуючи цього дня пам'ять першоверховних апостолів, Православна церква прославляє духовну твердість святого Петра і розум святого Павла, оспівує в них образ навернення тих, хто грішить, і тих, хто виправляється: в апостолі Петрі - образ того, хто відвернувся від Господа і покаявся, в апостолі Павлі - образ того, хто чинив опір проповіді Господній і потім повірив.

У цей день завершується Петрів піст, запроваджений церквою на згадку про служіння і страждання святих апостолів.

Джерело

Прес-служба Михайлівського Золотоверхого монастиря