Друк

Наречення насельника монастиря

у .

Чин наречення в єпископа очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні митрополита Переяслав-Хмельницького Димитрія, архієпископа Луцького і Волинського Михаїла, архієпископа Черкаського і Чигиринського Іоанна, єпископа Харківського і Богодухівського Лаврентія, єпископа Чернігівського і Ніжинського Іларіона, єпископа Васильківського Євстратія. При нареченні архімандрит Марк виголосив слово: «Ваша Святосте! Високопреосвященнійші та Преосвященнійші владики! Всечесні отці! Улюблені у Христі браття й сестри.

Коли в недалекому 2003 році я складав чернечі обітниці, то дякував Богу за те, що Він незбагненою Своєю дією мене, що ніколи і не думав про монашество, та й не знав про нього, визволив з бурхливого життєвого моря і привів до тихої пристані Жидичинського монастиря. Тут я мав можливість навчатися граматики — тобто покори, риторики —мовчання, філософії — пам’яті про смерть і суд, богослов’я — знання Бога. Роздумувати про Його царство і про Його ласку, про потребу жертвувати задля Нього всім своїм тимчасовим добром. Коли Господь покликав мене до священства — я прославляв Його за велику любов до мене грішного. Так збулась моя мрія. Мрія, яка зародилась і зростала в серці коли змалку відвідував храм та з трепетом і щирістю звертався до Всевишнього в дитячих молитвах. Мрія, яка, коли мирська суєта та юнацькі роки відвели від церковного життя, ледь жевріла десь в глибині душі, а пізніше, зрошена благодаттю Божою, привела мене на поріг Волинської духовної семінарії. Коли ж сьогодні Церква кличе мене до страшного єпископського служіння, то я, стоячи перед Богом і Вами, богомудрі владики та боголюб’язні брати і сестри, перебуваю в розгубленості, тривозі та страху і благаю Господа Ісуса Христа укріпити мою віру та додати смирення, щоб я зміг покірно прийняти все це як волю Його. «Бо єпископ повинен бути непорочний, як Божий домоправитель, не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не забіяка, не користолюбець … а який додержується правдивого слова, згідно з вченням, щоб він мав силу й наставляти в здоровому вченні і викривати противників» — говорить апостол Павло. Та не бачу в собі ані покори, ані мудрості, ані стриманості. Як зможу бути вчителем для інших, коли ще сам потребую науки? Як зможу благовістити свободу в Христі, коли ще сам перебуваю у рабстві гріха? Як проповідуватиму любов, коли гріховність моя свідчить про брак цієї чесноти в мені? Не маю ані досвіду життєвого, ані особливих дарувань. Бачу в собі лишень одні немочі. Тому і в сум’ятті душа моя. Чи зможу понести це важке та відповідальне служіння? Чи не посоромлю Церкву Христову і чи не згублю свою душу і душі ввірених мені? Але святі отці вчать що належить ченцеві в усьому коритися церковному начальству як Богові, тому знов і знов мої чернечі обітниці кличуть мене смиритись перед соборним голосом Церкви і з радістю прийняти запропонований послух єпископства. «Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я уповаю», що Він не залишить мене і збереже душу мою від погибелі, очистить, врозумить та укріпить мене і надасть всі необхідні дари для гідного звершення цього високого та відповідального служіння. Укріплюють мене у цьому слова, сказані Господом святому апостолу: «Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі». Апостолам же своїм обіцяє: «Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в Ім'я Моє, навчить вас усьому». Тому і я сподіваюсь, що Дух Святий, благодаттю Своєю, «Яка немічне уздоровлює та недостачу поповнює», що в Таїнстві від Пастиреначальника через Вас, архієреї Божі отримати належить мені, зробить мене гідним знаряддям у руках Божих для збудування Тіла Христового «яке є Церква, котрої я зробився служителем за домоведенням Божим». Прошу Божої допомоги і дарів Духа Святого не для власної слави чи збагачення, а для гідного життя та вмілого служіння в Церкві, щоб в час смерті моєї, ставши перед лицем Господа Слави, разом із Павлом апостолом міг в упованні сказати «подвигом добрим я подвизався, свій біг закінчив, віру зберіг, а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в день той». У цьому прошу, Ваша Святосте і, Преосвященні владики, вас і весь Божий народ молитовного заступництва та підтримки. Я ж, вторуючи апостолу народів, «ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити діяльність мою і служіння, яке я прийняв від Господа Ісуса». Монахом не перестаю бути, і чернечого клобука не скидаю і на майбутнє завжди буду старатись дотримуватися даних при постригу євангельських обітниць. Допоможи мені Господи смиренно прийняти єпископство як Твою святу волю, дай мудрості та сили для несіння цього послуху, навчи мене вірити, надіятись та любити. Амінь.

Біографія. Архімандрит Марк (в миру Левків Михайло Степанович), народився 20 листопада 1979 року в селі Реклинець, Сокальського району, Львівської області в сім’ї селян. У 1986 році пішов у перший клас Реклинецької ЗОШ, яку закінчив у 1997 році. У 1994 році закінчив Великомостівську школу мистецтв. У 1999 році вступив у Волинську духовну Семінарію, яку закінчив у 2003 році за першим розрядом. З благословення митрополита Луцького і Волинського Якова (Панчука), 17 квітня 2003 року, єпископом Чернігівським та Ніжинським Михаїлом (Зінкевичем), пострижений у чернецтво з іменем Марк, на честь преподобного Марка Подвижника Києво-Печерського. З благословення митрополита Луцького і Волинського Якова (Панчука), 18 квітня 2003 року,  у Свято-Троїцькому кафедральному Соборі м. Луцька, єпископом Чернігівським та Ніжинським Михаїлом (Зінкевичем), рукоположений в дияконський сан. 20 квітня, у Свято-Троїцькому кафедральному Соборі м. Луцька, митрополитом Яковом рукоположений у сан пресвітера. В період від вересня 2003 року по листопад 2008 року рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви Київського Патріархату був призначений намісником Свято-Миколаївського монастиря в селі Жидичин Волинської єпархії. Рішенням педагогічної ради Волинської духовної Семінарії з вересня 2003 року призначений духівником ВДС. В день Різдва Христового, 2003 року, митрополитом Яковом нагороджений наперсним хретом. 2004 року рішенням Загальної ради Бібліотеки духовної літератури міста Луцька обраний її директором. В період від 2006 року до 2007 року обіймав посаду намісника монастиря Різдва Христового міста Луцька, а також настоятеля місцевої парафії Великомученика Димитрія. В цей період був духівником Молодіжного Православного Братства Миколи Святоші, князя Луцького. З 2007 року духівник жіночого монастиря Різдва Христового міста Володимир-Волинського. 13 жовтня 2007 року возведений в сан ігумена, та призначений секретарем Волинської єпархії. З благословення Святійшого Патріарха Філарета, з листопада 2008 року, звільнений від усіх посад та послухів у Волинській єпархії, та переведений у розпорядження Його Святості. На даний момент являється секретарем Святійшого Патріарха Філарета, а також насельником Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря міста Києва. 8 січня 2008 року за Божественною літургією у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі міста Києва Святішим Патріархом Філаретом возведений в сан архімандрита.

Інформація КЄВ

Поширити у соцмережах: