Житія святих

Друк

Земний ангел

icon shigri ioann predtecha2Народні традиції в Україні дуже різноманітні й цікаві. Та іноді надмірне захоплення ними може зробити погану послугу християнському життю, особливо в наш час. Яскравий приклад змішання в народній свідомості світлого образу святості й чистоти із протилежними якостями, притаманними людині (нестриманість, марновірство), можна побачити у святкуванні дня пам’яті «найбільшого із народжених жінками», як написано в Євангелії, — Пророка, і Предтечі Господнього Іоана Хрестителя. Спробувавши на мить, уявно перенестися в час його життя, чітко розуміємо різницю між образом світлого праведника, шанованого Церквою, і тим, кого сучасні язичники-ідолопоклонники ототожнюють із ним.

В місяці липні, 7 числа Православна Церква святкує Різдво Іоана Предтечі. Свято завжди припадає на час Петрового посту, але з огляду на велике значення Хрестителя Господнього як саме богослужіння цього дня, так і устав трапези — святкові.

Євангеліє сповіщає нам багато важливих подій із життя Предтечі. Більше того, Сам Господь говорить про нього, вказуючи на величну місію, з якою Іоан приходить у світ. Яким же було життя Іоана Хрестителя? Які труди і випробування за Істину він переніс, що ми тепер так його шануємо?

Батьками святого Іоана були праведники Захарія та Єлизавета. Батько святого — Захарія був священиком. Він вів свій родовід від нащадка Аарона — священика Авії, про якого Писання говорить, що він звершував служіння в час царювання святого царя Давида. Праведна мати Іоана Предтечі була царського роду — із коліна Давидового. Передання говорить, що вони жили в місті Хеврон, яке зараз відоме своєю печерою Патріархів — печера Махпела — місцем поховання старозавітних Патріархів та їх дружин. Обставини, які супроводжували народження Предтечі, були сповнені чудес. По-перше, народження сина у батьків, які давно постарілися — це вже чудо. Вістку про те, що благання про дарування нащадка почуті Богом сповістив праведному Захарії архангел Гавриїл, явившись йому біля жертовника, коли Захарія звершував свою чергу служіння. Для подолання сумніву у словах ангела Захарія перетерпів своєрідне випробування: з моменту отримання пророцтва про народження сина до його найменування Іоаном (всупереч єврейській традиції, яка вимагала давати дітям імена, що вже зустрічалися в роду) Захарія не міг говорити, а першими його словами після цього стало пророкування про майбутнє життя сина, котрому судилося Богом бути вісником пришестя у світ Месії, за старозавітною обітницею, даною першим людям Богом.

Місцевість, де відбувалися усі ці події і до нашого часу несе на собі відбиток Божественної присутності. За церковним переданням дім Захарії, де народився Іоан Предтеча, а перед цим відбулася зустріч праведної Єлизавети із Пречистою Дівою Марією, знаходився у містечку Ейн-Карем, що зараз уже стало західним кварталом Єрусалима. На місці будинку праведних батьків Іоана Хрестителя зараз стоїть невеликий собор францисканського монастиря, який носить назву «Іоан на горах». Цей порівняно невеликий за розмірами храм приваблює прочан не стільки своїм виглядом, скільки пам’яттю про вищезгадані події різдва Хрестителя Господнього. Храм знаходиться у гористій місцевості, довкола нього гірські ліси, насаджені людськими руками, аж важко в це повірити. Внутрішнє оздоблення храму відповідає типовим уявленням про католицьку церкву: посередині знаходиться розкішний вівтар, на стінах церкви — фрески, є статуї. Але найголовніша цінність цього храму не у інтер’єрі, а в непоказних, на перший погляд, каменях, які ретельно зберігаються уже понад дві тисячі років у маленькій кімнаті під самим собором. Це залишки того самого дому, де жили праведні Захарія та Єлизавета, коли народився Предтеча Господній Іоан. Протягом тривалого часу храм кілька разів перебудовували, але камені з дому батьків Іоана Хрестителя завжди повертали на те саме місце. Ось тут і народився святий муж, якого вшановує Православна Церква 7 липня.

ioann-baptist-birth

Отримавши вістку про майбутню радість, Захарія повернувся до дружини, коли завершив свою чергу служіння. Праведна Єлизавета, подібно до свого чоловіка, спочатку не могла повірити, що Господь зняв з неї прокляття бездітності, яке в юдеїв вважалося явною ознакою неблаговоління Божого. Та ще одна чудесна подія в житті святої беззаперечно вказала їй на те, що молитва її вислухана.

Євангельська історія, оповідаючи про Благовіщеня Пресвятій Богородиці, говорить про зустріч Єлизавети із Дівою Марією. Відомо, що свята Єлизавета була родичкою Пресвятої Богородиці, а точніше, її двоюрідною сестрою по матері — праведна Анна, мати Діви Марії була рідною сестрою Ісмерії або Совії — матері святої Єлизавети. Уривок із Євангелія від Луки про зустріч Єлизавети із Марією читається в православних храмах практично на усі свята, коли вшановуємо Пресвяту Богородицю. Передання стверджує, що дві святі жінки зустрілися біля джерела. Воно й зараз знаходиться неподалік храму, під горою. Самій події зустрічі Марії та Єлизавети присвячений двоповерховий храм, який називають церквою Відвідин. Її архітектурний задум досить цікавий: храм двоповерховий — перший поверх присвячений матері Іоана Предтечі — праведній Єлизаветі, а другий — Пресвятій Богородиці. Усім відомий трагічний євангельський сюжет про царя Ірода, який, побоюючись за свій престол, наказав винищити немовлят чоловічої статі менших двох років. Ця небезпека торкнулася не лише Богородиці із маленьким Ісусом, але й праведної Єлизавети і немовляти Іоана. Давній переказ говорить, що якось, намагаючись врятувати свою дитину від воїнів царя Ірода, праведна Єлизавета заховала Іоана за великим каменем. Вояки не помітили дитину, а коли вони пішли геть, свята Єлизавета побачила, що на самому камені відбився слід маленької дитячої ніжки. Ось цей пам’ятний камінь до сьогодні зберігається у церкві Відвідин.

Трохи далі, десь за 20 метрів від нього знаходиться російський православний Горненський жіночий монастир. Храмове свято цієї обителі особливе, бо в загальноцерквоних святцях такого святкування не знаходимо взагалі. Синод РПЦ своїм указом від 5 серпня 1883 р. на прохання архімандрита Антоніна (Капустіна), який багато потрудився для розбудови російської православної місії на Святій Землі, благословив звершення в цьому монастирі свята «Маріїного цілування або Приходу Божої Матері в місто Юдине». Святкування відбувається через п’ять днів після Благовіщення або переноситься на четвер Світлої Седмиці, якщо цей день припадав би на Страсний тиждень.

Предтечу Господнього Іоана Сам Христос називає найбільшим серед тих, хто був народжений жінками. Як бачимо, найраніше роки його житті уже були позначені печаттю страждань, терпінь, але й проявами всеперемагаючої сили Божої. Коли ірод наказав винищити немовлят, свята Єлизавета з Іоаном рятувалися втечею в пустелю, де вони якийсь час жили у печері. Батько Предтечі Захарія був убитий царськими воїнами прямо у храмі за те, що відмовився видати місце сховку своїх дружини і сина. Свята Єлизавета також недовго прожила після смерті чоловіка і маленький Іоан залишився сам-один в пустелі. Непривітна і сувора до інших пустеля стала для Іоана Хрестителя місцем блаженного подвигу, гартування сили духу перед його виходом на проповідь до юдейського народу. Надзвичайна суворість до себе і невибагливість в усьому створили Іоану славу аскета-подвижника серед юдеїв. Ми повинні розуміти, що не бажання привернути до себе увагу керувало Предтечею, коли він обрав для себе такий спосіб життя, а усвідомлення місії, на яку покликав його Бог — від цього в житті Іоана Хрестителя не було нічого важливішого.

«Стоячи на межі двох Завітів, він, здається, нічого більше не бачив, крім двох речей — це гріхів людських, в яких потопав грішний світ, і Агнця Божого, що бере гріхи світу. «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!» — взиває він до народу», — так говорить про життя Предтечі у своїй проповіді митрополит Симеон (Новіков).

Нам важко повірити, що маленька дитина могла вижити в таких умовах, та й Священне Писання не дає повної відповіді на це питання. Навіть у творах святих отців можна простежити це здивування. «Не питай мене, — говорить святитель Іоан Золотоустий, — як Іоан в часі зими та в час літньої спеки жив у пустелі, особливо у незрілому віці». І сам же святий відповідає далі: «Іоан в пустелі жив, як на небі».

Навіть в іконографії образу Іоана Хрестителя можна прослідкувати сприймання його, як особливої людини — подвижника, котрий подібно до ангелів сенсом свого життя бачить лише виконання волі Божої. Такий своєрідний, дещо несподіваний тип ікони з ХІІІ ст. став поширюватися у грецькому, а відтак у південнослов’янському та руському іконописі. Святий Іоан Предтеча зображений на таких іконах із широкими ангельськими крилами, які символізують чистоту його життя, як пустельника. В нашій Церкві цей тип ікони Хрестителя Господнього набув особливої популярності у XVI–XVII стт.

Підставою саме такого зображення Іоана Хрестителя є уривок із Євангелія від Луки. Євангелист, описуючи події приходу послідовників Іоана до Христа із питанням чи справді Він є Месією, наводить слова Самого Господа: «На що ви ходили дивитися у пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?.. На що ходили ви дивитися? Чи на пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. Це є той, про кого написано: ось Я посилаю Ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує шлях Твій перед Тобою». Цей текст дав підставу зображати Предтечу у вигляді крилатого ангела пустелі — вісника пришестя, подвигу і мученицької смерті Христа Спасителя.

Сама традиція прославляти Предтечу Іоана у дні його народження та мученицької кончини склалася ще в ранні віки християнства. Починаючи із ІІІ ст. перші християнські общини на Сході та Заході широко відмічали цю подію, називаючи її «світлим торжеством», «денницею Сонця правди». Із IV ст. це свято стає загальнохристиянським.

 архімандрит Лаврентій (Живчик)

Прес-служба Михайлівського Золотоверхого монастиря