Проповіді

Друк

Проповідь у п'яту неділю великого посту

В ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні ми згадуємо святу Марію Єгипетську, від якої можемо багато навчитися тому, що нам потрібно. Вона була всім відомою грішницею, предметом спокуси і зваблення. Як вона стала грішницею - ми не знаємо: чи переважало в ній самій зло? Чи була вона спокушена, чи піддалася насильству? Як вона стала блудницею ми ніколи не дізнаємося. Але ми знаємо достовірно: якось вона прийшла в храм Божої Матері, Яка є образом досконалої цілісності та цнотливості, і раптом відчула, що не може увійти всередину храму. Не варто уявляти, ніби чудесна сила не давала їй переступити поріг; сила ця була, ймовірно, в ній самій. Вона відчула, що ця область дуже свята, щоб вона посміла ввійти в Її присутність, стояти всередині храму.

Але цього було достатньо, щоб вона усвідомила, що все її минуле темне, і що вийти з цього можна тільки одним шляхом: скинути з себе все зло і почати нове життя. Вона не пішла за порадою на сповідь, вона пішла з міста в пустелю, в спекотну пустелю, де нічого не було, тільки пісок, і голод, і відчайдушна самотність.

Вона може навчити нас чогось дуже важливого. Святий Серафим Саровський не раз говорив людям які приходили до нього, що вся різниця між погибельним грішником і грішником, який знаходить свій шлях до спасіння, в одному: в рішучості. Благодать Божа завжди поруч: але ми не завжди відгукуємося, як відгукнулася Марія; як вона відгукнулася на жах, що охопив її, коли вона усвідомила себе і, разом, святість, красу, цілісність і цнотливість Матері Божої, і на все, на все вона була готова заради того щоб змінити життя.

І так рік за роком, у пості, у молитві, серед пекучої спеки, у відчайдушній самоті серед пустелі вона боролася з усім злом, що накопичилося в її душі. Тому що недостатньо усвідомити зло; недостатньо навіть відкинути зло зусиллям волі: воно тут, в наших спогадах, у наших прагненнях, в нашій крихкості, в тому псуванні, яке приносить із собою зло. Їй довелося боротися все життя, але врешті вона перемогла, вона дійсно трудилася звершуючи добрий подвиг, вона очистилася від скверни, вона змогла увійти в область Божу: не в храм, не «кудись», але у вічність.

Вона багато чому може нас навчити . Вона може навчити тому, що колись ми повинні усвідомити: та царствена область, куди ми входимо так легко, - Церква, та й просто сам світ, створений Богом, залишився чистий від зла, хоча скорився, поневолився злу через нас. Якщо б коли-небудь ми усвідомили це і відчули, що тільки нам немає там місця, і у відповідь покаялися б, тобто відвернулися б в жаху від самих себе, відвернулися від себе в непохитній рішучості - і ми могли б наслідувати її приклад.

Цей приклад її образу пропонується нам як завершальний момент часу посту, цієї весни життя. Тиждень тому ми чули вчення, заклик святого Іоана Ліствичника, який склав цілу систему сходинок досконалості, за допомогою якої ми можемо подолати зло і прийти до правди. А сьогодні ми бачимо приклад, - приклад тієї, яка піднялася з глибин зла до висот святості і каже нам словами Великого канону Андрія Критського: «Душе, Бог може зцілити та очистити, не зневіряйся, хоча ти і прокажена...»

Нехай її образ буде для нас новим натхненням, новою надією, новою радістю, викликом, закликом, тому що даремно ми співаємо хвалу святим, якщо нічому не вчимося від них, не прагнемо наслідувати їх.

Через тиждень ми опинимося на порозі Страсного тижня, і цей поріг відкривається в суботу наступною подією: воскресінням Лазаря. Увійдемо в цю Страсну седмицю з готовністю зустріти Христа обличчям до обличчя, і потім підемо день за днем, слідуючи за подіями Страсного тижня і ставлячи собі весь час питання: «Де б стояв я, якби був учасником тих подій?»

Амінь!

 

митрополит Антоній (Блум)

Прес-служба Михайлівського Золотоверхого монастиря