Проповіді

Друк

Проповідь у другу неділю Великого посту

PalamaМи з вами, дорогі брати і сестри, вже пережили перший тиждень Великого Посту. Минула перша неділя Великого посту, присвячена Церквою Торжеству Православ'я. Якому торжеству? У чому це торжество? Сенс Торжества Православ'я полягав у тому, що відкрита була нова істина православної віри. І коли після цієї першої неділі Великого посту ми з ласки Божої ми вже маємо другу неділю Великого посту.

У другу неділю Великого Посту Свята Церква вшановує пам'ять святителя Григорія Палами, архієпископа Солунського, та Собору всіх преподобних Києво-Печерських.

Коли ми вступали у Великий піст, то перед нашим уявним духовним поглядом стояли слова сказані Спасителем: “Якщо не будете прощати гріхи людям, Отець ваш Небесний не відпустить вам ваші гріхи”. Ці слова Спасителя закликають нас примиритися із своїми ближніми, бо будь-який гнів і осудження один одного нам перешкоджає увійти в Царство Небесне, бути з Христом, бути з Богом.

Ми увійшли у Великий піст і почали йти шляхом, який найкраще характеризується молитвою Єфрема Сирина, яку ми так багато, разів повторювали на першому тижні Великого посту. У цій молитві ми просили допомоги Божої для того, щоб не було в нас того поганого, чого так багато в нас. Ми просили, благали Бога дати нам цнотливість, покору, терпіння і любов, і вміння бачити свої гріхи і не осуджувати братів своїх. Перші дні першого тижня Великого посту одні з нас слухали, а інші читали Покаянний канон Андрія Критського, який вчив нас зріти свої гріхи, бачити свої гріхи і не осуджувати.

Зі слів Святого Письма ми знаємо, що людина створена на образ і подобу Божу. “А що ж таке образ Божий?”. Відповідь на це питання ми знаходимо у святого Григорія Палами. Святий Григорій Палама написав багато творів, у тому числі й найважливіший – це “Томос віри”. У ньому святий Григорій Палама навчав, що образ Божий у нас – це перш за все світло не фізичне, а те саме, яким був осяяний на Фаворській горі Господь Ісус Христос у час Свого чудесного Преображення. Це світло слави Божої, і образ Божий в людині є променем цієї слави Божої. Людина з образом Божим у собі творить неймовірні речі – вона його, опоганює, затемнює. Але, можливо, не всі знають, що знищити в собі образ Божий людина не може з ласки Божої до нас. Він незнищенний! І він кожному з нас притаманний як нерукотворне, споконвічне світло слави Божої, явлене на горі Фаворській в час Преображення Господнього.

Отже, за вченням Григорія Палами образ Божий в нас має в собі властивості Самого Бога, є незнищенний і володіє силою Божественної енергії, яку ми маємо всередині себе, яку ми можемо розкрити!

Мати-Церква по-материнськи бере за руку кожного з нас і веде по тому шляху, на якому людина неодмінно знаходить саму себе в найвищому сенсі слова, знаходить причетність до Божества в глибині своєї істоти. Звичайно, Царство Боже існує об'єктивно поза нами, але ніколи не забуваймо: Христос сказав, що Царство Боже також всередині нас. Ось, щоб розкрити його в собі, потрібно послухатися Церкви, потрібно прийняти материнське керівництво Церкви, потрібно віддати себе в руки Матері-Церкви. І вона, за цю руку тебе взявши, приведе неодмінно до розкриття у собі всього самого найкращого, найсвятішого, що може бути, – причетності до Божества. “Ми – причасники Божества” – як каже святий Григорій Палама.

Сьогоднішнє Євангельське читання, браття і сестри, говорить про дві речі: про гріховний стан людини, цієї “розслабленої” істоти, схильної до мерзенних пристрастей, і з власної волі не може позбутися “розслаблюючого” гріха, – і про милосердя Бога, що приходить на допомогу “розслабленому”. “Але, щоб ви знали, – навчає Господь наш Ісус Христос, – що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – каже розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє та й іди у дім твій” (Мк. 2, 10-11). Син Божий став Сином Людським, Бог прийшов на землю в людській плоті і крові, і все це – заради порятунку людини, заради пожвавлення “розслабленої” істоти, “нас ради людей і нашого ради спасіння”, як ми співаємо в Символі віри. Але для того, дорогі брати і сестри, щоб Господь пробачив нам гріхи наші і очистив від хвороби, нам треба “розкрити покрівлю будинку” (Мк. 2, 4), іншими словами, необхідно смиренням, покаянням, молитвою, добрими справами, участю в Таїнствах Церкви розчистити шлях до Бога, прибрати всі перешкоди, що стоять на шляху нашого богоспілкування, що стоять на шляху до Царства Небесного. Ми маємо один із засобів, який веде до Царства Божого це святий піст, але нажаль ми звертаємо велику увагу на режим їжі під час посту – він має особливе значення, але не потрібно йому присвоювати більшого значення, ніж він має. Не потрібно думати, що картоплина і олія вводять в Царство Небесне. Упродовж посту ми промовляємо молитву Єфрема Сиріна “Господи і Владико життя мого дух млявості, недбайливості, владолюбства, пустослів’я віджени від мене. Дух же доброчесности, смиренномудрія, терпіння і любові дай мені недостойному рабу твоєму. Так Господи Царю дай Мені бачити прогрішення мої і не осуджувати брата мого. Бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь”. Вона навчає нас, як нам жити і для чого жити. Для того, щоб бути з Христом, для того, щоб бути з Богом не чекаючи від Бога особливих духовних дарувань, не чекаючи прозорливості, дару зцілення, не чекаючи плати від Бога за свої уявні подвиги, по-синівський припадаючи до Того, Хто створив цей світ. Все в руках Божих: “На початку Ти, Господи, заснував землю, і небеса – справа рук Твоїх; вони загинуть, а Ти перебуваєш…” (Євр. 1, 10-11), – як же ми, вічні боржники, можемо вимагати у Бога особливих нам милостей, адже за словом святого Апостола Павла справа любові, синівська справа, не вимагає плати, любов не шукає свого (1 Кор. 13, 4-5).

Так само не шукали свого преподобні отці наші Києво-Печерські. Вони не вимагали плати у вигляді духовних дарів, у вигляді матеріальних благ, задовольнялися виконанням заповідей Божих, покаянням очистили душу і тіло, в усьому були слухняні ігумену, і Господь прикрасив небо й землю цілим сонмом чудотворців. Скільки нарікаємо ми сьогодні на хвороби, а адже Господь дарував здатність зцілення, лікування хвороб за молитвою до Бога учням і продовжувачам преподобним Антонію і Феодосію Києво-Печерським: святим Даміану, пресвітеру і цілителю, Лаврентію Затворнику, Аліпію іконописцю, Агапіту, лікарю безвідплатному, Пімену Багатостраждальному, Пімену Постнику, Ігнатію, архімандриту Печерському, Агафонові Чудотворцю, Іпатію Цілителю, і це тільки ті імена, що нам стали відомі з патерика Печерського!

Тому, дорогі брати і сестри, перебуваючи у надії на стяжання благодаті Духа Святого, працюючи в пості, покаянні, терпінні, братолюбстві, милосерді та любові, з розчуленням серця прославмо Пресвяту Трійцю і прокладімо дорогу свою до Творця нашого у Царство Небесне “де голос невимовний тих, що святкують” (молитва святителя Василія Великого з молитов ранкових), де моляться за нас апостоли, святителі, богослови, чудотворці, цілителі та провидці, котрі полюбили Господа Бога свого понад усе та ближнього свого як самого себе.

 

свящ. Іван Голуб

Прес-служба Михайлівського Золотоверхого монастиря