Житія святих

Друк

Ти всіх святих зібрав чесноти, отче наш Василію Великий

srazegx ipaikpd«Ти всіх святих зібрав чесноти, Отче наш Василію, Мойсеєву покору й Ілліну ревність, Петрове визнання та Іоанове богослів'я...»

/Стихира Вечірні на свято Василія Великого/

 

Святитель Василій Великий, архієпископ Кесарії Каппадокійської в Малій Азії (329 – 379 рр.), "належить не одній Кесарійській Церкві, і не в свій тільки час, не одним одноплемінникам своїм був корисний, але по всіх країнах і містам всесвіту, і всім людям приносив і приносить користь, і для християн завжди був і буде вчителем спасительним", так говорив сучасник святителя Василія, святий Амфілохій, єпископ Іконійський (344; пам'ять 23 листопада).

Французький автор о. Жан Рів'єр у книзі "Святий Василій – єпископ Кесарії" так описує нашого святого Отця: "Святий Василій це одна з найсвітліших і найславніших постатей старовинної грець­кої Церкви. Уже його сучасники дали йому ім'я Великого... Він аскет за покликанням і людина чину за своєю природою... Його правила стали кодексом монашого життя на Сході, як правила святого Венедикта на Заході... Він аскет, єпископ, бесідник, учи­тель богослов і вчений. Він, без найменшого сумніву, є найдоско­налішим представником Церкви свого часу... У святого Василія життя є в повній гармонії з його наукою або, краще кажучи, його наука це ніщо інше як відбиток його життя".

Першого січня, на початку року, Православна Церква святкує пам'ять одного з найбільших і найвизначніших Отців Церкви, учи­телів віри й монаших законодавців, святого Отця Василія Великого. Його особа з будь-якої точки зору незвичайна, велична, світла та гідна подиву. Він не тільки аристократ за походженням, але й аристократ духу, характеру, науки і святості. Печать його глибокої віри, ге­роїчної любові до Бога і ближнього, науки і святості спочиває на цілій Христовій Церкві, на монашому житті Сходу й нашого народу.

Перша знаменна прикмета святого Василія як архипастиря – це безстрашність у визнаванні й обороні святої віри. В його часи єретики-аріяни люто переслідували правдивих послідовників Христа. Імператор Валент (364 – 379), охрещений аріянським єпископом, став завзятим апостолом аріянізму. Серед нелюдських і жорстоких го­нінь єпископів і вірних лише Василій зважився стати перед самим цісарем. Історики описали зустріч святого Василія з Модестом, префектом Преторії. Він, як Валент, запеклий аріанин наказав спалити разом з кораблем 88 священиків. Модест кличе святого Василія до себе і приймає його гордо й зухвало. Він навіть не звертається до нього як до єпископа. Кричить на святого Василія і погрожує йому вигнанням, конфіскацією майна, муками і смертю. На всі ті страшні погрози святий Василій спокійно відповідає: "Погрожуй мені чим хочеш, бо ніяка з тих кар мене не залякує". Модест відтак, звітуючи імператору Валенту про свою розмову з святителем Василієм, сказав: "Пане, єпископ нас переміг. Він вищий понад усякі погрози і стійкий перед усякими переконуваннями". Імператор залишив святого Василія у спокої.

З глибокої віри випливала друга риса характеру святого – жертовна любов до Бога і ближнього. Жертва – це мова любові. У святого Василія ця мова жертви була дуже сильна, проречиста й активна, його любов завжди готова допомогти приятелям і ворогам, завжди чуйна, прозорлива й усіх обіймає. Для бідних, старих, хворих, сиріт і вдовиць він будує великі добродійні заклади, які були наче окремим містом біля Кесарії і від його імені отримали назву Василіяди.

Свої великі таланти, знання, силу і здоров'я він жертвує для добра своїх овечок. Усякими способами боронить своє стадо перед наступом аріанізму. Його друг, святий Григорій з Назіанзін, про це так каже: "До одних заходить сам, до інших когось посилає, інших знову кличе до себе, радить, нагадує, картає, грозить, докоряє, бере в оборону цілі народи, міста, поодиноких людей, продумує будь-які можливі способи спасення" (Похвальне слово на честь святого Василія Великого).

Святий Василій ревний апостол живого слова-бесіди. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинни­ком у навчанні святої віри. Святий Василій – це проповідник і бесідник з Божої ласки, його слово палке, вогненне. Оповідає святий Єфрем Сирин, який прийшов до Кесарії відвідати святого Василія і зайшов до церкви, де якраз той проповідував, і побачив білого голуба на рамені святого Василія. І тоді святий Єфрем вигукнув: "Великий Ти, Боже, у своїй правді. Василій – це вогненний стовп і його устами говорить Святий Дух". Вогненний стовп – це символ його геройської любові до Бога і ближнього. Він став символом і його духовних синів у Василіанському Чині.

Святий Василій Великий – митець і апостол пера. Небагато прожив, але багато написав, його велика духовна спадщина – це твори догматичні, моральні, аскетичні, полемічні, пояснення Свя­того Письма і 366 листів.

Ще одна сфера діяльності, у якій святий Василій засвідчив себе як великий і незрівнянний організатор і законодавець, – це монаше життя. Він навіки вписався золотими літерами в історію монаших спільнот, монаших правил та науки аскези не тільки у Східній Церкві й на наших рідних землях, але і в усій Кафоличній Церкві. Святий Феодор Студит (759 – 826) називає святого Василія "батьком грецького чернецтва й найпершим з усіх Отців", його чернечі правила знав і ними користувався батько західного монашества святий Венедикт (480 – 543), який у своїх правилах доручає читати Правила святого Василія Великого.

"З усіх заслуг, – каже британський дослідник святого Василія В. Л. Кларк, – які Василій зробив для справи чернецтва, запрова­дження спільного життя найбільше заслуговує на те, щоб про нього пам'ятати... Монастирі Пахомія були спільножитними тільки за зовнішнім видом, але їхня внутрішня суть була індивідуалістична. У Василія спільне життя у монастирях стало дійсністю... Тому його треба вважати за піонера в накресленні ідеалу спільного життя".

У святого Василія монаше життя має за мету не тільки власне спасіння, але і спасіння ближніх. Для монахів святого Василія апостольська праця поза монастирем не є винятком, а правилом. У нього любов до ближнього – це міра любові Божої.

Монаші правила святого Василія це наслідок його глибокого знання Святого Письма, великої науки, досвіду життя, святости та практичного ума. Його правила це, властиво, святе Євангеліє на практиці. Святий Феодор Студит, великий почитатель святого Василія і обновитель його правил, каже про нього: "Хто за Василієм іде, іде за Святим Духом, а хто йому не вірить, не вірить Христові, що через нього говорив". Слуга Божий митрополит Андрей дає таку оцінку правилам святого Василія: "Після Євангелія Ісуса Христа й апостольської науки, нема книги, що могла б мати більшу або й рівну повагу для монахів, як правила святого Отця нашого".

Своїми правилами святий Василій закладає тривкі основи для спільного життя у монастирях, тому деякі історики вважають його організатором спільного життя, хоч титул першого організатора належить святому Пахомію († 347).

З приходом християнської віри на українські землі і в нас з'являється практика чернечого життя. Його засновники – два великі подвижники й сини українського народу: святий Антоній († 1073) і святий Феодосій († 1074) Печерські. В основу монашого життя святий Феодосій ставить устав святого Феодора Студита, що базується на правилах святого Василія Великого.

Свята Церква після упокоєння Василія Великого відразу ж почала шанувати його як святого і святкувала день його кончини першого січня. Історик Т. Руфін († 410), який через 18 років після смерті святого Василія переклав його «Правила» латинською мовою, у своєму листі вже називає Василія святим: "Я переклав, – каже він, – чернечі правила святого Василія, єпископа Каппадокії, мужа славного своєї віри, діл і всякої святості". Піснесіпіви до Богослужіння в день пам’яті святого Василія склали Анатолій Константинопольський (V ст. ), святий Іоан Дамаскин (VIIIст.) і Герман Константинопольський (VIII ст.).

Ось перед нами коротко окреслено життя невмирущого святого Василія Великого та його вічне значення для нашої Церкви й українського чернецтва. Словами святого апостола Павла "наслідуйте мене брати" (Флп. З, 17) та "будьте моїми послідовниками, як і я Христа" (1 Кор. 2, 1) святий Василій Великий усіх нас закликає, щоб і ми наслідували його глибоку віру, його жертовну любов до Бога і ближнього та його велику святість.

Прес-служба Михайлівського Золотоверхого монастиря