Статті

Друк

Свято Введенея в храм Пресвятої Богородиці. Архієрейська хіротонія насельника монастиря

У день свята Введення в Храм Пресвятої Богородиці, 4 грудня 2019 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Божественну літургію в Свято-Михайлівському Золотоверхому кафедральному соборі, під час якої ігумена Никодима (Кулигіна) було рукоположено у сан єпископа Генічеського.

Його Блаженству співслужили митрополит Вінницький і Барський Симеон, митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, архієпископ Богуславський Олександр, колишній Херсонський і Таврійський архієпископ Даміан, архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент, архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, архієпископ Чернівецький і Хотинський Герман, архієпископ Дніпровський і Криворізький Симеон, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Васильківський Лаврентій, єпископ Білогородський Іоан, єпископ Фастівський Володимир, єпископ Шепетівський Адріан, екзарх Вселенського Патріарха архімандрит Михаїл, всечесна братія монастиря та запрошене духовенство. За богослужінням молилися також другий секретар Священного Синоду Константинопольської Церкви диякон Григорій та Надзвичайний і Повноважний Посол Грецької Республіки в Україні Васіліос Борновас.

Після відпусту Предстоятель помісної Української Православної Церкви звернувся до нового співбрата єпископа Никодима з настановчим словом:

«Преосвященний єпископе Никодиме, улюблений у Христі брате!

Через таємниче покликання Промислу Божого і через обрання Церкви нині доручається тобі найбільш відповідальне служіння – єпископське. Вчора під час наречення ти засвідчив усвідомлення своєї немочі, але разом з тим засвідчив ти і свою віру та уповання на Божу допомогу. І нині під час рукоположення на тебе зійшла благодать Святого Духа – як зійшла вона на апостолів у день П’ятидесятниці, щоби немічне вилікувати і виснажене поповнити.

Цей собор архієреїв поклав на тебе руки під час Таїнства, однак звершене воно було рукою Самого Христа, ознакою чого є розкрите Євангеліє, що перебувало на твоїй главі в момент молитви.

Тому не забувай, що хоча ти і людина – але покликаний до служіння Богу, яке справді можна уподібнити до того моменту з Євангелія, про який згадав ти вчора у своєму слові, коли апостол Петро через бурхливі хвилі вод пішов до Христа. Хіба може людина своєю силою йти по воді? Неможливо це, бо суперечить закону природному. Однак сила віри Петра і дія Божественної волі роблять неможливе – можливим.

Так і служіння архієрея здійснюється завдяки вірі того, кого до цього служіння покликано, і завдяки благодаті Всесвятого Духа, яка діє, як відповідь на цю віру. Тож за всіма численними обов’язками, які накладає на тебе звання і праця єпископа, ніколи не забувай про те, щоби зміцнюватися у вірі через молитву церковну і особисту, через Таїнства, через повчання від Божественного Одкровення та від настанов святих.

Віра – це не те, що можна отримати як дар від Бога в один момент, а потім лише споживати її плоди. Помиляються ті, хто думають, що достатньо увірувати в Бога, засвідчити це формально і далі лише користуватися плодами цієї віри. Згаданий тобою приклад апостола Петра нагадує нам, що у відповідь на полум’яну віру Бог творить чудеса. Однак якщо не зігрівати її, якщо не дбати про неї, якщо не зміцнювати і не примножувати – то спокуси й сумніви, неміч людська і заздрість диявола ослаблюють віру і людина може прийти до занепаду. Але навіть і в такому стані Бог не залишає нас без надії, та простягає руку Свою – як Спаситель простягнув її потопаючому Петрові.

Тож усі ми бажаємо, щоби сповідана тобою сьогодні перед Церквою віра, засвідчена твоїм попереднім життям і служінням, лише зміцнювалася. Бо всі, покликані до єпископського звання, на початку шляху мають добрі сподівання – однак лише ті, хто не марнують дар Божий, отриманий в Таїнстві рукоположення, а як вірний і мудрий служитель, примножують дані йому таланти – лише вони отримають і успіх у праці тут, в земному житті, і велику нагороду від Спасителя у вічності.

Улюблений у Христі брате!

Нині доручається тобі бути вікарним єпископом Херсонської єпархії, щоби своєю працею ти сприяв її розвитку та зміцненню, щоби прикладом свого власного побожного життя, благочестивим звершенням богослужінь, повчаннями та проповіддю, мудрим розсудженням поточних справ надихав ти і священнослужителів, і мирян. У своїй праці ти матимеш настанову від досвідчених ієрархів та братню підтримку від усіх нас. Будь добрим пастирем для тих, хто доручається твоїй опіці – милосердним, але справедливим.

Тож вручаємо тобі цей жезл, як символ твого пастирства, як нагадування, що спиратися маєш не на самого себе, але на мудрість Божественну, яка досягається через смиренне несення свого хреста – на що вказують символічні глави зміїв, ознаки мудрості, які схиляються перед Хрестом – нагадуванням про смирення і жертовність. І бажаємо тобі плідного служіння словами настанови Христа Спасителя: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:16)

А тепер прийми, брате, жезл цей і від даної тобі благодаті благослови народ Божий, який молився з тобою і за тебе під час хіротонії!».

Біографічна довідка:

Єпископ Генічеський Никодим (Кулигін Віктор Вікторович), народився 10 грудня 1968 року в місті Олешки (колишня радянська назва Цюрупинськ) Херсонської області в сім’ї військовослужбовця.

Служба батька проходила на Західній Україні, в Івано-Франківській області, де і пройшли шкільні роки з 1976 по 1986. Закінчив школу із золотою медаллю, брав участь в республіканських олімпіадах з математики.

У 1986 році вступив до Московського фізико-технічного інституту, який у 1992 році закінчив з червоним дипломом і рекомендацією продовжити навчання в аспірантурі.

З 1988 року по завершенні військової служби батька сім’я повернулася на Херсонщину.

По закінченні МФТІ повернувся до Херсона у 1992 році та ніс послух іподиякона у тоді ще єпископа Херсонського і Таврійського Іларіона (Шукало).

15 серпня 1993 року єпископом Іларіоном був рукоположений в сан диякона, а 27 лютого 1994 року – ним же в сан священика.

Для отримання духовної освіти навчався у Київській духовної семінарії, диплом якої отримав в 1997 році.

В Херсонській єпархії вів канцелярію та був секретарем єпархії.

З 1997 по 2003 рік перебував у клірі Донецької єпархії УПЦ (МП), де служив у кафедральному соборі, був завідуючим канцелярією і особистим секретарем митрополита Іларіона (Шукало).

В 2005 році повернувся в Херсонську єпархію, де з 2007 року до початку 2019 року служив в Свято-Духівському кафедральному соборі УПЦ (МП).

Взимку 2019 року звернувся до Управління Херсонської єпархії з проханням про приєднання до Православної Церкви України.

З того часу служив в Стрітенському соборі, біля архієпископа Даміана і обіймав посаду прес-секретаря єпархії.

З жовтня 2019 року став насельником Свято-Михайлівського Київського Золотоверхого монастиря, 15 листопада прийняв чернечий постриг з ім’ям Никодим (на честь преподобного Никодима просвірника Печерського).

19 листопада, у зв’язку з необхідністю, враховуючи побажання тимчасово керуючого Херсонською єпархією архієпископа Климента, архієпископа на спокої Даміана (Замараєва), колишнього Херсонського і Таврійського, а також звернення духовенства Херсонської єпархії, Священний Синод ухвалив рішення про вікарного архієрея Херсонської єпархії з титулом «Генічеський». Таємним голосуванням ігумена Никодима було обрано єпископом Генічеським, вікарієм Херсонської єпархії.

4 грудня 2019 року собором ієрархів на чолі з Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм за Божественною літургією у  Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі був рукоположений на єпископа.

Фото - Іван Котт

Джерело

Поширити у соцмережах: